Пам’ять, травма та перехідне правосуддя в Україні
17-18 липня 2025 року у Київській школі економіки відбувся форум, що об’єднав науковців/ць, митців/кинь, дослідників/ць, практиків/кинь і представників/ць громадянського суспільства для розмови про справедливість в сучасному українському контексті.
Разом ми працювали над трьома ключовими питаннями:
- Яким має бути перехідне правосуддя в Україні?
- Як зосередити його на роботі з травмою?
- Яку роль у цьому процесі відіграють комеморація та мистецтво?
Попри війну, що триває, теоретики/ні й практики/ні українського академічного та політичного середовища дедалі активніше звертаються до підходів перехідного правосуддя. Відтак, зростає потреба критично осмислити, чим є перехідне правосуддя, і яким чином будуть корисні компоненти перехідного правосуддя для побудови демократичного суспільства в Україні. Зважаючи на те, що сучасний глобальний дискурс часто уникає суб’єктності українського бачення, ми вважаємо за важливе заздалегідь сформулювати власну чітку позицію, перш ніж міжнародні інституції чи держави диктуватимуть Україні своє трактування справедливості.
«Обговорення перехідного правосуддя в Україні стають дедалі інтенсивнішими. Використовуючи моделі й форми правосуддя, створені в інших контекстах, формується доволі передбачувана рамка, що ґрунтується на ліберальному будівництві держави та судових процесах на національному й міжнародному рівнях.
Проте ми знаємо з прикладів з усього світу й історії, що ця традиційна модель перехідного правосуддя є недостатньою. Вона часто не вирішує глибинні причини конфлікту й не сприяє трансформації суспільства в емансипаційному ключі. Через провал цієї моделі в інших контекстах (наприклад, у колишній Югославії) зростає інтерес до інших форм практики, зокрема мистецтва», — Генрі Редвуд, KCL.
Програма
Програма форуму передбачала серію публічних дискусій за участю українських та британських спікерів, обговорення міжнародних кейсів, а також відкритий діалог про майбутні напрями співпраці у сфері перехідного правосуддя та культури.
У центрі розмови була концепція перехідного правосуддя — не лише як юридичної процедури, а як ширшої суспільної практики, що включає підтримку постраждалих і роботу з пам’яттю.
Учасники й учасниці дискутували про обмеження міжнародних трибуналів та існуючих моделей перехідного правосуддя, про роль культури та мистецтва у формуванні спільнот і процесі відновлення. Мистецтво розглядалося як простір для спільного проживання досвіду, творення нових сенсів, діалогу й побудови інклюзивного наративу пам’яті.
Обговорювалися рішення, що поєднують юридичні механізми з культурними підходами: документування воєнних злочинів через мистецькі практики, створення комеморативних проєктів, які працюють із темами травми та ідентичності.
Серед ключових пропозицій — інтеграція мистецьких практик у державні програми відновлення, залучення митців і мисткинь до роботи з громадами, зокрема на деокупованих територіях, а також підтримка культурних ініціатив, що сприяють формуванню спільнот і вшануванню пам’яті загиблих.
День 1: Мистецтво про справедливість у відповідь на війну
09:00–09:30 – Реєстрація та кава
09:30–10:00 – Відкриття форуму
10:00–11:30 – Панель 1: «40 років перехідного правосуддя. Що ми знаємо?»
Ольга Котюк (онлайн) — Перехідне правосуддя в Україні: куди ми переходимо? (Директорка проєкту «культура й ідентичність» програми «Партнерство за сильну Україну»)
Генрі Редвуд — Реакція на злочини: від судів до мистецьких практик (Співдиректор програми з політичних та стратегічних комунікацій у King’s College London та співкерівник Центру мистецтва і конфлікту)
Ельма Хасімбегович — Роль культури в перехідному періоді: досвід Боснії й Герцеговини (Директорка Музею історії Боснії та Герцеговини, Сараєво)
Модераторка: Оксана Пизик
(доцентка Школи фармації UCL, Департаменту досліджень у сфері практики та політики)
11:45–13:15 – Панель 2: «Якою є справедливість в Україні? Документування воєнних злочинів в Україні»
Наталія Гуменюк (журналістка, спеціалізується на міжнародних справах і висвітленні конфліктів, засновниця Public Interest Journalism Lab)
Альона Луньова (кримська правозахисниця, директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA)
Віталій Охріменко (військовослужбовець, керівник напрямку стратегічного розвитку Культурних Сил України)
Модераторка: Валерія Вощевська
(незалежна дослідниця, раніше працювала в Amnesty International та HRW)
13:15–14:15 – Перерва на обід
14:15–16:45 – Панель 3: «Яким має бути мистецтво про справедливість в Україні? Культурний сектор як місце злочину та спротиву під час війни»
Юлія Гнат (співзасновниця ГО «Музей сучасного мистецтва»)
Ольга Бірзул (кураторка кіно, культурна менеджерка, відбірниця фестивалів, координаторка проєктів культурної дипломатії)
Алім Алієв (заступник генерального директора Українського Інституту) (онлайн)
Модераторка: Вероніка Склярова
(культурна менеджерка, засновниця ГО «АртДот» та керівниця проєкту Art Therapy Force)
17:00–17:45 – Спільне обговорення: «Якою має бути справедливість в Україні в умовах російської військової агресії та культурної експансії»
Фасилітаторка: Юлія Тимошенко (журналістка, комунікаційниця, ведуча проєктів каналу Ukraїner Q)
День 2: «Комеморація та мистецтво: творення нових форм взаємодії спільнот через творчі практики»
У партнерстві з підрозділом «Культурні сили України».
09:30–10:15 – Ранкова кава та реєстрація
10:15-10:30 – Вступне слово Крістофера Бейлі, керівника відділу «Мистецтво та здоров’я» ВООЗ, драматурга, засновника ініціативи Healing Arts Initiative, яка вивчає вплив мистецтва на здоровʼя та обʼєднує науковців зі всього світу.
10:30–12.15 – Панель 4: «Комеморація в Україні: підходи та практики»
Катерина Даценко (активістка, ГО «Вшануй»)
Гаяне Авакян (співзасновниця платформи пам’яті «Меморіал»)
Остап Українець (письменник, перекладач, військовослужбовець, аналітик Культурних Сил України)
Модератор: Вікторія Мізерна
(випускниця магістерської програми «Дослідження памʼяті та публічна історія», дослідниця Центру прав людини і меморіалізації війни KSE)
12:30–14.15 – Панель 5: «Мистецтво як агент майбутнього: збереження спільнот через художні практики»
Катерина Бучацька (художниця, співзасновниця ГО «Центр нейровідмінних та нейротипових митців та мисткинь»)
Марія Куліковська (художниця, кураторка галереї Garage33, засновниця резиденції «Дім постійного вигнання»)
Катерина Яковленко (кураторка та дослідниця, головна редакторка сайту Суспільне Культура)
Аліна Горлова (співзасновниця TABOR, кінорежисерка, продюсерка, сценаристка)
Модераторка: Галина Глеба
(історикиня мистецтва, співзасновниця проєкту «Архів мистецтва воєнного стану» (ГО МСМ), випускниця магістерської програми “Дослідження пам’яті та публічна історія” KSE)
14:15–15:00 – Перерва на обід
15:00–16:45 – Панель 6: «Активізм памʼяті. Вшанування як відповідь на травму»
Вероніка Склярова (культурна менеджерка, засновниця ГО «АртДот» та керівниця проєкту Art Therapy Force)
Кирило Лукаш (культурний менеджер, військовослужбовець, комунікаційник Культурних Сил України)
Софія Мартинюк (керівниця сектору з питань меморіалізації відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради)
Модераторка Інга Заславська: keynote «Теоретичні рамки самоорганізованих практик пам’ятання» (культурологиня, проєктна менеджерка, випускниця магістерської програми “Дослідження пам’яті та публічна історія” KSE)
Форум реалізовано у співпраці King’s College London, ГО «Арт Дот» та Київської школи економіки за участі Культурних Сил України — платформи взаємодії війська, митців та бізнесу, що опікується ментальним здоров’ям бійців Сил оборони України, цивільно-військовим співробітництвом та культурною дмпломатією.
Куратор(к)и проєкту: Вероніка Склярова, Галина Глеба, Генрі Редвуд.
Відгуки
Олена Колінько
Для мене Форум став місцем глибинної зустрічі… із тими сенсами, які лежать в основі нашої боротьби за справедливість. Бо справедливість — це не лише про правове покарання. Це про визнання, про чутливість, про збереження пам’яті й підтримку людської гідності навіть у найтемніші часи.
Я побачила, як мистецькі практики можуть ставати формою документування травми. Як кіно, образ, поезія допомагають не тільки свідчити, а й бути почутими. Як культура — через турботу, через тонку роботу з пам’яттю — формує спільний простір зцілення.
Цей Форум дуже точно торкнувся теми «правосуддя чи справедливість» — і для мене особисто це запитання звучить як серцевинне. Бо правосуддя — це інструмент. А справедливість — це цінність. І вона має включати голоси тих, кого часто не чути: жінок з деокупованих територій, дітей, військових, нейровідмінних людей, тих, чия пам’ять стирається, якщо її не оберігати.
Дуже вдячна всім, хто творив цей простір. Він нагадав мені, що у війні за ідентичність перемагає той, хто пам’ятає.
Наталія Зворигіна
Нинішній форум – вдала спроба привернути увагу суспільства до болючих тем, пов’язаних із війною, а точніше – з її наслідками. Вдячна організаторам за можливість відрефлексувати деякі з них.
Може здатися, мовляв, війна ще не закінчилася, тож не на часі говорити про перехідне правосуддя, культуру і пам’ять… декому взагалі здається, що ці теми не пов’язані між собою… Але я переконана, аж ніяк не зарано готуватися до життя після війни. Багато відкритих питань, відповіді на які мусимо підготувати завчасно, щоб у перспективі уникнути, щонайменше, додаткових страждань… Сподіваюсь, організатори продовжать цю копітку роботу.
Владислав Гаврилов
Форум є важливим і необхідним простором для обговорення, а головне – усвідомлення і збереження памʼяті про документування воєнних злочинів та меморіалізації
травми в контексті російсько-української війни.
МОЖЕ БУТИ ЦІКАВО:
