Психобіолог, який навчив музикантів співати

Колвін Тревартен — психобіолог, який навчив музикантів співати

Найджел Осборн

Для світу музики, неоціненне значення має той факт, що після досліджень розщеплення мозку з Нобелівським лауреатом Роджером Сперрі в Каліфорнійському технологічному інституті, новаторської роботи з піонером когнітивної психології Джеромом Брунером в Гарварді, а також після провідної ролі в розвитку науки про розвиток дитини в роки навчання в Единбурзі, Колвін Тревартен прийшов до чітко обґрунтованого висновку, що музика має абсолютне, фундаментальне значення для людини.

Теорія комунікативної музикальності важлива не тільки для оцінки та розуміння людського досвіду в музиці, але й для підтримки, розуміння методологій, які вона пропонує музичній освіті, терапії, медицині, психології, філософії, археології, соціальним наукам про музику і навіть музичним технологіям та інформатиці. Є аналогічні переліки для споріднених мистецтв танцю і руху, а також значний внесок у такі сфери, як мистецтво, драматургія та ігрова терапія.

Теорія пройшла вражаючу траєкторію розвитку знань, що охоплює три континенти і кілька галузей науки, починаючи від психології та психіатрії, закінчуючи психобіологією, фізіологією та неврологією. Я сподіваюся, що наш скромний факультет музики в Единбурзі, який знаходиться в кінці траєкторії, в якійсь мірі допоміг Колвіну в його просуванні по цьому важливому шляху. Безсумнівно, його робота мала значний вплив на розвиток самого факультету, і що важливіше, на музичний світ загалом, далеко і глибоко за його межами.

Ця стаття є коротким описом численних внесків Колвіна в життя і науку про музику в Единбурзькому університеті, а також вона містить три короткі приклади того, як далеко його робота поширилась у світ і наскільки корисною вона стала, в тому числі як дуже успішна відповідь на виклики пандемії, пов’язані з ментальним здоров’ям в рамках роботи Національної служби охорони здоров’я.

Факультет

З перших років Колвін був натхненником і наставником на курсах «Музика в громаді» в Единбурзькому університеті. Вони почалися в 1989 році з пілотних проектів, а в 1990 році було запроваджено новий бакалаврський курс, доступний як модуль для студентів третього або четвертого курсів. Це були великі групові проекти та щотижневі заняття в малих групах під наглядом, щотижневі практики в різних установах – наприклад, у школах, лікарнях, в’язницях, будинках для людей похилого віку або денних центрах, і розширений щотижневий семінар/практикум, що включав тренінги, деяку теоретичну роботу та обговорення відгуків, отриманих під час стажування. У 1991 році був введений наступний курс для четвертого року навчання, з переходом до індивідуальних практик і більш систематичного наукового аналізу і більш систематичної наукової рефлексії; в наступні роки до курсу MMus було додано модуль «Музика в громаді», що був зосереджений на дослідницькій діяльності.

Крім того, були також не оцінювані факультативні проекти для студентів: від стажування в таких організаціях, як Королівський національний інститут сліпих або Share Mucis Courses, до додаткової підтримки в роботі з дітьми в постконфліктних зонах та літніх таборів для молодих людей з травмами. У перші роки існування була тісна співпраця з Шотландським камерним оркестром. Курс отримав премію Thorn EMI за інновації в музичній освіті, а також ювілейну премію Королеви за роботу з травмованими дітьми в Боснії і Герцеговині.

Колвін щедро допомагав у проведенні семінарів і здійснював керівництво дисертаційними роботами. Деякі з цих студентських проектів, хоч і в дуже незначній мірі, сприяли еволюції дослідження комунікативної музикальності. У той час ми з Колвіном регулярно зустрічалися за обідом в ресторані «Phenecia» (sic), на розі Поттерроу і Вест Ніколсон-стріт, посередині між нашими офісами, щоб обговорити питання, які мали широкомасштабні наслідки – від передмість Единбурга і Глазго до Балкан, Кавказу, Близького Сходу і Східної Африки (Osborne 2020). Розмови навіть дійшли навіть до лісів М’янми, коли Колвін запропонував мені прочитати роман Деніела Мейсона “Настроювач піаніно”, дія якого відбувається в Бірмі наприкінці 19 століття, – історію про конфлікт і здатність музики зцілювати та умиротворяти. “Важлива книга, – сказав Колвін, – особливо, для тебе”. Коротше кажучи, книга надихнула мене на дослідницьку поїздку для роботи серед народу Тай Яй (Шан) в Північному Таїланді і М’янмі. Її результатом стала опера за мотивами книги Мейсона, прем’єра якої відбулася в Королівському оперному театрі в 2011 році, і, звичайно ж присвячена Колвіну. Фортепіанне тріо “Настроювач піаніно”, часто виконується на міжнародному рівні такими групами, як Ансамбль Гебридських островів, Тріо Фіделіо і Віденське фортепіанне тріо. Сьогодні існує декілька записів на компакт-дисках (1 і 2).

На одному з обідів у «Phenecia», десь, ймовірно, наприкінці 1995 року, Колвін запитав, чи знаю я про обчислювальний метод для позначення «музичного» звуку, який міг би зафіксувати експресивні та емоційні нюанси взаємодії матері і немовляти. Я відповів, що, буквально, за день до цього я був на аспірантському семінарі, який проводив Стівен Маллок і описував спектральну нотацію (Eng. – a spectral notation), призначену для того, щоб передати найтонші нюанси оркестрових тембрів Дьордя Лігеті, і яка, майже напевно, може бути адаптована до людського голосу. Коротше кажучи, Стівен став аспірантом Колвіна і, звичайно ж зіграв ключову роль в еволюції теорії комунікативної музикальності.

Сприятливий вплив Колвіна на розвиток музики в Единбурзі продовжувався. Його аспірант Бен Шоглер приєднався до свого колеги-докторанта (Eng. – fellow postdoc)Девіда Скуліни в проекті комунікативних музичних технологій, який я підготував у співпраці з Tapestry Partnership, що фінансується NESTA та підтримується Мюрреєм Кемпбеллом, Дейвом Лі, Стефаном Більбао та Арнольдом Майєрса. Це призвело до розробки Skoog – технології, яка дозволяє людям з інвалідністю, які потребують додаткової підтримки, грати музику виразно і дійсно інтерсуб’єктивно. Вона була протестована і розроблена у співпраці з магістерським курсом “Музика в громаді” (див. нижче) з використанням технологій інструментального моделювання, розроблених в Единбурзі Стефаном Більбао, Мартеном Ван Вальстіном, аспірантом на той час, а також іншими. The Skoog згодом став частиною AppleStore.

Психобіологічна та інтерсуб’єктивна моделі в теорії комунікативної музикальності стали вирішальними для розвитку “Музики в громаді”- програм спрямованих на підтримку дітей у зонах конфлікту та постконфліктних ситуаціях (Osborne 2020, 2017a, 20i7b, 2014, 2012, 2009a, 2009b; Trevarthen, Gratier, Osborne 2014). На цій ранній стадії ми використовували музичний підхід (пізніше, з допомогою Колвіна, ми запровадили клінічну музичну терапію), який, тим не менш, мав глибокий вплив на травмованих дітей далеко за межами наших очікувань. Прозріння Колвіна, поєднане з інтерсуб’єктивною інтерпретацією та психобіологічною перспективою, заснованою на розгляді нейронних субстратів відповідних музичних переживань, були ключем до розуміння впливу нашої роботи і до розробки методологій. (Eng. – Colwyn’s insights, combining an intersubjective interpretation with a psychobiological perspective informed by consideration of the neural substrates of relevant musical experiences, were to prove the key to understanding the effects of our work and to developing methodologies). Нейронні субстрати стали особливо важливими, коли ми почали розуміти вплив музики на регуляцію вегетативної та ендокринної діяльності, разом з диханням і руховими практиками у дітей з травмою (Осборн 2009a).

Натхнення Колвіна посіяло насіння наук про мозок на музичному факультеті, в результаті чого Кеті Овері, колишня студентка, повернулася в 2004 році через Гарвардську лабораторію неврології, щоб заснувати Інститут музики в людському і соціальному розвитку (Institute for Music in Human and Social Development), і розробити магістерський курс (MSc) у “Музиці в громаді”. На цьому етапі я передав керівництво бакалаврськими комунікативними курсами чудовій Ді Айзекс і приєднався до Кеті, аби допомогти просувати вперед ці захоплюючі нові розробки.

Здавалося, що це був правильний час і правильне місце для заснування Інституту, який міг би об’єднати швидко прогресуючі напрямки досліджень в музиці та науках про мозок, з практикою в таких сферах, як музичне мистецтво, музична освіта, музична терапія та музична медицина. Ми з Кеті також опинилися в центрі міждисциплінарного зв’язку, натхненного Колвіном і започаткованого нашим далекоглядним колегою, композитором і музичним технологом Пітером Нельсоном. До нього увійшли Мюррей Кемпбелл з Музичної фізики, Дейв Лі зі Психологія сприйняття, Марк Стідман – з Інформатики, Боб Ледд з Лінгвістики, Енді Кларк – з Філософії та Ян Пауер з Клінічних наук і громадського здоров’я.

З моменту нашого заснування у 2005 році, ми активно працювали в рамках цього переплетіння дисциплін, і зібрали науковий комітет, до якого увійшли такі діячі, як соціолог Тіа де Нора і Роберт Тернер, директор Інституту когнітивних і мозкових наук Макса Планка в Лейпцигу. До нас також приєдналися співробітники музичного факультету, в тому числі композитор і громадський музикант Ді Айзекс, дослідник перформансу Ніккі Моран, а згодом видатний музичний психолог, громадський музикант та імпровізатор Реймонд Макдональд. Це призвело до розквіту досліджень та практики з центральною групою аспірантів у таких галузях: Embodied Music Cognition, громадські хори, музика і дислексія, рухове навчання і нейропластичність, музика і здоров’я, музика і інвалідність та музичні ідентичності. Наша практична робота з інтервенції в музику і травму стала міжнародним зразком для наслідування (Університет Джона Хопкінса).

Інститут, значною мірою натхненний Колвіном, став значущим дослідницьким центром і в 2011 році приймав IV міжнародну конференцію “Нейронауки і музика” – головний світовий форум у цій галузі.

Я мав честь підтримувати Кеті в розробці магістерської програми (MSc) в «Музиці у громаді». Це почалось у 2006 році; ідея полягала в тому, щоб в черговий раз об’єднати нову теорію з практикою, що розвивається. Нашою метою було, не тільки озброїти місцевих музикантів корисними знаннями про музику, розум і тіло, але й заохотити глибші наукові дослідження у сфері громадської музики. Ми провели широкий спектр індивідуальних стажувань та серію групових досліджень і розробок проєктів, здійснених у співпраці з п’ятьма шотландськими місцевими органами влади, Tapestry Partnership і урядом Шотландії. Ці проекти включали спеціалізований освітній розвиток (контекст розробки Skoog) і міжкультурну освіту з масштабним афро-шотландським проектом та «Шовковим шляхом до Шотландії» у співпраці з Інститутом Конфуція і були прийняті урядом Шотландії, як модель ефективної освітньої практики. У певному сенсі інтелектуальна історія зробила повне коло, коли Tapestry Partnership запросили колег Колвіна по Гарварду і Проекту Зеро, Джерома Брунера і Говарда Гарднера до Шотландії, щоб відсвяткувати цю новаторську роботу.

Звичайно, Колвін всіляко підтримував магістратуру, проводячи регулярні семінари та допомагаючи керувати дисертаціями. Викладання Кеті мало глибокий вплив на ціле покоління практиків, і вона також досягла успіху в заохоченні студентів магістратури до PhD-досліджень. Для мене не стало несподіванкою, що Кеті увійшла до числа 8 фіналістів премії Times Higher Education Research Supervisor of the Year у 2019 році. Якими б не були мої власні скромні успіхи та невдачі як університетського викладача, я вдячний трьом надзвичайно важливим натхненникам і наставникам моєї роботи в музиці та науці: етнологу і лауреату Нобелівської премії з медицини Ніко Тінбергену, неврологу Майклу Своллоу і, найголовніше, психобіологу Колвіну Тревартену.

ПРИКЛАД 1

Комунікативна музикальність, Covid-19 та плейлисти для психічного здоров’я

Зазвичай, ми асоціюємо комунікативну музикальність з «теперішнім моментом» – міжсуб’єктним обміном в музичній комунікації “тут і зараз”, як у Лаури та її матері в лабораторії Колвіна на Джордж-сквер у 1976 році (Trevarthen, Gratier, Osborne 2014), як звичайний сеанс музичної терапії, або як спільне слухання музики під час живого виконання.

Але що відбувається, коли музика записана, а музикантів немає?

Протягом п’яти років мовчання, перед тим, як стати езотериками, учні Піфагора, що проходили випробувальний термін, слухали свого вчителя, який говорив з-за завіси – “акусматично” (Iamblichus 1986). Вони були позбавлені зорових вітальних впливів, але, можливо, як сподівався Піфагор, були здатні краще зосереджуватися, концентруватися і реагувати на звукові та мовні сигнали.

Багато комунікативної музикальності неминуче залишається за “завісою” записаного виконання. Не тільки візуальні сигнали, але й те, як живий виконавець може “відчувати” аудиторію і реагувати на неї. З іншого боку, в акті прослуховування записаної музики, здається, існує якась залишкова інтерсуб’єктивність: якась форма свідомості “іншого” – можливо, це одна з причин, чому слухачі все ще можуть бути зворушені записаною музикою – навіть до сліз (Trimble 2012). “Цілком ймовірно, що музична інтерсуб’єктивність простягається далі – до виконавця та/або композитора, які поділяють уявну інтерсуб’єктивність через і в межах досвіду та вітальних впливів (vitality affects) самої музики, незалежно від того, записана вона чи виконується наживо”. (Осборн 2020)

У березні 2020 року доктор Анжела Кеннеді, провідна спеціалістка з травматологічної допомоги Національної служби охорони здоров’я Англії, запросила мене обговорити, яким чином досвід використання музики для підтримки жертв конфліктів може бути корисним для вирішення проблем психічного здоров’я, пов’язаних з пандемією Covid-19. Основним результатом, на якому зосереджено увагу в цьому прикладі, є набір музичних плейлистів на веб-сайті NHS Recovery College Online , призначений для того, щоб перенести слухачів, відповідно до їхнього вибору, від того, де вони знаходяться з точки зору почуттів, до того, де вони хочуть бути. Наприклад, “Я у стресі, розслабте мене” або “Я почуваюся пригніченим, підбадьорте мене”. Списки відтворення куруються за допомогою X-System, технології, яка моделює те, що ми знаємо про музичний мозок, і прогнозує з достатньою точністю нейрофізіологічні ефекти музики, зокрема вегетативне збудження та валентність (Eng. – valence). Вона була спроектована і розроблена покійним Полом Робертсоном, командою інженерів компанії Mobile Healthcare Networks, зокрема Джоном Тернером, і мною особисто. Хоча це може здатися незвичним “стилем” Колвіна, ця технологія насправді глибоко вкорінена в комунікативній музикальності. Її передумовою є INRM (Innate Neurophysiological Response to Music) або вроджена нейрофізіологічна реакція на музику (Тернер, Іоаннідес, 2009): ідея про те, що існують універсальні, вроджені реакції на музику, які діють незалежно від культурних впливів або в синергії з ними. Це також тісно пов’язано з психобіологічним підходом до музики, розуму і тіла.

Система моделює основні ділянки та мережі мозку, що беруть участь в обробці музики. Реакції стовбура мозку на звуки, що мають первинну еволюційну цінність/цінність для виживання – наприклад, приголомшливі, ті, що швидко наближаються, або дуже високі звуки (Sivaramakrishnan 2004, Osborne 2009b, Erlich 2013, Frankland 1997, Panksepp 2003) – моделюються за гучністю, алгоритмами турбулентності та різкості, як і пов’язані з ними висхідні шляхи через нижній колікул до мигдалеподібного тіла. (Joris 2004, Heldt 2003, Marsh 2002). (Eng. – Brain stem responses to sounds of primal evolutionary/survival value – for example startling, rapidly approaching or very high sounds (Sivaramakrishnan 2004, Osborne 2009b, Erlich 2013, Frankland 1997, Panksepp 2003) – are modelled by volume, turbulence and sharpness algorithms, as are related ascending pathways by way of the inferior colliculus to the amygdala (Joris 2004, Heldt 2003, Marsh 2002))

Відповіді базальних гангліїв, мозочка, премоторної та моторної кори (Sacks 2007, Panksepp 1998) моделюються алгоритмами ритмічності, виявляючи потужність, виразність та щільність періодичної спектральної турбулентності (Осборн 2009b); це частина складного циклу з обробки та утримання патернів у слуховій корі, включаючи праву передню частину вторинної кори (Zatorre, Peretz 2001, Penhune et al 1999, Peretz, Kolinsky 1993), яка моделюється автокореляцією і пов’язана з темпоральними та метричними структурами. (Eng. – The responses of the basal ganglia, cerebellum, premotor and motor cortex (Sacks 2007, Panksepp 1998) are modelled by rhythmicity algorithms, detecting the power, salience and density of periodic spectral turbulence (Osborne 2009b); this forms part of a complex loop with processing and retention of patterns in the auditory cortex, including the right anterior secondary cortex (Zatorre, Peretz 2001 Penhune et al 1999, Peretz, Kolinsky 1993) modelled by autocorrelation and related to tempo and metrical structures.)

Існують алгоритми, які максимально відтворюють базове визначення висоти тону в слуховому стовбурі мозку, а також більш складне моделювання у звивинах Гешля. Тут визначаються кольори та висота тону (Griffiths et al 1998, Warren et al 2003), а також базові частоти та спектри (Schneider et al 2002, Menon et al 2002). Важливими результатами цих моделей є показники рівнів гармонійності (наскільки спектр близький до гармонійного ряду) та активація лімбічної та паралімбічної систем (Peretz 2013, McDermott 2010 Koelsch et al 2008, Stein et al 2007 Baumgartner et al 2006, Eldar et al 2007, Blood and Zatorre 2001). Це виміри “вертикальної” гармонійності, але на шляхах до емоційних центрів, наприклад, до мигдалеподібного тіла, “лінійна” гармонія, або те, як ноти і акорди слідують одне за одним, також має важливе значення (наприклад, Koelsch 2008), і моделюється за допомогою лінійного гармонійного алгоритма вартості. (Eng. – These are measures of “vertical” harmonicity, but In pathways to emotional centres, for example the amygdala, “linear” harmonicity, or how notes and chords follow one another, is also significant (e.g. Koelsch 2008), and modelled by a linear harmonic cost algorithm)

МАЛЮНОК 1

МАЛЮНОК 2

Такі результати об’єднуються, щоб дати прогноз вегетативного збудження або контрзбудження, а також валентності. Значення наносяться на кольорове коло емоцій: низьке збудження – до нижньої частини кола, високе збудження – до верхньої, негативна валентність – зліва, позитивна валентність – праворуч (розвиток та перегляд Scherer et al 2013, Scherer 2005, Russell 1980). Координати пропонують приблизне розташування треків у зонах емоцій, настрою та відчуття в межах кола.

Оскільки система моделює INRM – вроджені та універсальні музичні реакції – її прогнози добре працюють для музики всіх культур. Випробування в Індії, включаючи RCTs (поки що неопубліковані) за допомогою карнатської класичної музики та санскритських піснеспівів, показали 94% точність у прогнозуванні збудження і 76% – для валентності, згідно вимірів фізіологічними даних та психометричних характеристик слухачів.

МАЛЮНОК 3

Це гібридна система. У випробуваннях і тестах, психометричні та фізіологічні дані, такі як частота серцебиття (пов’язана з вегетативним збудженням) і варіабельність серцевого ритму, частота серцевих скорочень (пов’язана з вегетативним збудженням) і варіабельність серцевого ритму (що вказує на вагусну силу (Eng. – vagal power) або валентність), збираються у слухачів і завантажуються в спеціальні нейронні мережі для “налаштування” моделі та коригування навантаження у комбінаціях значень, які прогнозують збудження та валентність.

МАЛЮНОК 4

МАЛЮНОК 5

МАЛЮНОК 6

Щоб допомогти слухачам змінити свій душевний і тілесний стан з “де вони є” на “де вони хочуть бути”, X-System генерує списки для прослуховувань (Thaut et al 2015), рухаючись поступово, крок за кроком, від початкової точки до місця призначення. Є 164 таких плейлистів X-System з різними траєкторіями збудження і валентності на сайті Реабілітаційного коледжу (Recovery College). Оцінка списків, проведена Wellbeing informatics team в Нортумбрійському університеті, на основі аутопоетичної моделі, виявила, що відбулися великі зміни в особистому відчутті благополуччя після прослуховування плейлистів (Sice, P. et al 2020). Фокус дослідження (n=45) був зосереджений не на тому, наскільки успішною була X-System у прогнозуванні…

МАЛЮНОК 7

… конкретних змін у свідомості та тілі (хоча ці дані були позитивними та значущими), а скоріше на цілісному ефекті благополуччя, що виникає в результаті таких дій.

Зміни в емоціях, відчутті сенсу, валентності та фізичному самопочутті були статистично високозначущими. Цікаво, що найнижчий рівень змін був у “стосунках”, і це був єдиний параметр, який не зміг досягти значущості. Це звичайно, передбачуваний ефект “піфагорійської завіси” записаної музики, а також відсутність будь-яких реальних стосунків з виконавцями.

З іншого боку, глибокі і вельми значущі зміни в емоціях і навіть у фізичному відчутті благополуччя свідчать про наявність якогось процесу інтерсуб’єктивності, що виходить за межі естетики, музично-лінгвістичних структур, семантики, семіотики або сирого психоакустичного ефекту звуку. Хоч Піфагор і був у певному сенсі “відсутній” у своїх храмах і школах в Кротоне і Метапонто, як у деяких сучасних звукозаписах, його учні могли отримати користь не тільки від інтелектуального змісту того, що він говорив, але і від акустичних ефектів життєвої сили і сенсів того, як він говорив.

Параметри Х-System припускають наявність “іншого” в записаній музиці: реального, ілюзорного або уявного діаду виконавця і слухача (Eng. – dyad of performer and listener). Дійсно, система називає “іншого” подібно до того, як продюсери звукозапису називають виконавців. Питання «хто виконує», здавалося, було важливим для слухачів з самого початку розвитку індустрії звукозапису, і виходило далеко за межі фактів біографії, знаменитості або зв’язків з громадськістю. Крім того, завдяки своїй основі в INRM та комунікативній музикальності, Х-System ґрунтується на причинно-наслідкових зв’язках та навмисності – хтось навмисно робить турбулентний звук, хтось бажає передати хвилювання в ритмічних структурах, хтось насолоджується грою з високою гармонійністю, незалежно від того, чи створені ці звуки в даний момент, інтерпретовані з композиторської партитури чи витягнуті з пам’яті.

МАЛЮНОК 8

Оцінка плейлистів Реабілітаційного коледжу (Recovery College) та багато інших досліджень свідчать про те, що може існувати значний елемент залишкової комунікативної музикальності в акті прослуховування записаної музики, навіть якщо соціальний зв’язок “теперішнього моменту” відсутній. У той час, коли NHS (Національна служба охорони здоров’я) шукає можливості для впровадження дистанційних впливів для вирішення проблем психічного здоров’я, плейлисти, які, як було доведено, допомагають слухачам обробляти свої емоції, настрої та почуття, безумовно, мають відігравати певну роль.

ПРИКЛАД 2

Комунікативна музикальність, Covid-19 та зв’язок через музику

Є й інші результати наших розмов з д-ром Анжелою Кеннеді та д-ром Парасом Пателом з групи травматологічної допомоги Національної служби охорони здоров’я у березні 2020 року.

Один з них – щотижневий перформанс-вебінар “Зв’язок через музику“, де наживо звучить найрізноманітніша музика та обговорюються її комунікативні якості, сенс, почуття, настрій, емоції та характер втілення. Веб-трансляції розпочалися 30 квітня 2020 року, як служба підтримки для передового персоналу Національної служби охорони здоров’я, з 7 вечора по четвергах і закінчувалися аплодисментами о 8 вечора. Зараз вони перетворилися на відкритий публічний ресурс з тисячами підписників. Це, мабуть, один з перших прикладів “популяризації” комунікативної музикальності та теорії, що відіграє роль у більш широкому соціальному терапевтичному досвіді.

Шоу транслюється у Zoom та паралельно у Facebook. Воно починається з привітання д-ра Пателя, за яким слідує серія виступів, переважно в прямому ефірі (незважаючи на обмеження технології Zoom). Якщо елементи записуються, вони, тим не менш, представляються виконавцями особисто, які виражають свої почуття, мотивацію та особисті емоції. Аудиторія Zoom приєднується до цього, висловлюючи свої реакції на музику у чаті. Шоу зазвичай зосереджуються на одному виконавці або невеликих групах музикантів, і охоплюють всі види музики, від традиційних Джордських пісень (Eng. – Geordie songs) до корнуельського фолк-року, від класичної віолончелі до джазового саксофона. Також там є міцні міжнародні зв’язки: музичний театр з Луїзіани-Баю, акустичний фолк з Нешвілла, поп-пісні з дахів Мельбурна, імпровізована музика з Амстердаму, каталонські румби з Барселони та дитячі виступи з узбережжя Адріатичного моря. Шоу ретельно і делікатно формуються д-ром Чікою Робертсон, а деякі з них спрямовані на конкретні аудиторії та потреби. Наприклад, епізод “Прощання” був запланований для того, щоб запропонувати будинкам для людей похилого віку певну форму вшанування пам’яті багатьох померлих, а також можливість горювати і оплакувати для родичів, які не змогли знайти спокій. Вона включала в себе світського духівника, а також спеціальні виступи Кетрін Тікелл, сера Тома Аллена, Мартіна Стівенсона, Стівена Осборна, Клії Френди, Майкла Коплі та Стінга. Було охоплено понад 120 будинків для людей похилого віку. Після виступів відбувалась презентація Х-System і аналіз емоційної форми вечора з обговоренням того, як музичні виступи можуть бути пов’язані з почуттями людей. У кінці, доктор Анжела Кеннеді підводила підсумок з точки зору клінічного психолога про цю подорож.

Не бажаючи і не плануючи цього, ми опинилися на порозі створення нової музичної форми – чи то пак точніше, форма створила себе сама. Досі в нашій музичній традиції не було особливого простору, де музиканти і слухачі могли б вільно говорити про те, що для них означає музика, за винятком хіба що салонів Просвітництва, суфійських текіл (Eng. – Sufi teke’s), або зрідка, едвардіанських віталень. “Зв’язок через музику” пропонує такий простір, і, як випливає з його назви, він також пропонує можливість віднайти людський зв’язок та інтерсуб’єктивність через спільну насолоду музикою.

МАЛЮНОК 8

Окрім спілкування в чаті, невелика кількість глядачів погоджувались заповнити анкету до і після виступів. Наведемо приклад. Це з вечора, коли M-LISADA, молодіжна музично-танцювальна група з неблагополучного кварталу Кампали, з’явився і наживо, і на плівці, Колонки вище – це партитури на початку виступу, ті, що нижче – наприкінці; хмари – це цитати з чату. Ми перебуваємо в процесі зіставлення даних з усіх шоу, перед проведенням статистичних тестів, але можна сказати, що приблизно 25% відзначили зростання почуття фізичного благополуччя, 79% – підвищення бадьорості, 23% – підвищення відчуття безпеки, 33% – розслаблення та 8% – вдоволення. Як це часто буває, графу “зв’язок з іншими” в першій частині анкети ніхто не заповнив. Про такі речі, мабуть, важко судити, чекаючи в ізоляції на початок веб-трансляції. Але цікаво, що після шоу 4% людей відчули себе десь посередині між пов’язаними і не пов’язаними, 40% відчули себе пов’язаними і 56% відчули себе дуже пов’язаними.

Різноманітність і сила цих відповідей, які в різний спосіб повторюються в анкетах до всіх шоу, ще раз свідчать про те, що тут працює щось більше, ніж музичні структури, естетика і психоакустика. Посилення відчуття фізичного благополуччя, зв’язку та безпеки, а також дуже високі рівні підвищення бадьорості, свідчать про наявність певного процесу інтерсуб’єктивності, однак віддаленого або залишкового. В цьому випадку, Піфагор вже не ховається за завісою і не звучить у аудіофайлі, а з’являється на екрані, хоч і за допомогою недосконалої технології, транслюється за 7000 кілометрів. Як Колвін зміг зрозуміти та проаналізувати спілкування між Лаурою та її матір’ю, використовуючи геніальну комбінацію камери і дзеркал, так само, можливо, засоби для звуку і бачення, навіть через Zoom, забезпечують достатній рівень сигналів для того, щоб відбулася хоча б якась корисна музична комунікація. Здається, це був досвід більшості музичних терапевтів та педагогів, які працювали віддалено під час карантину.

ПРИКЛАД 3

Комунікативна музикальність, Covid-19, освіта та психічне здоров’я дітей

Протягом 2020 року я тісно контактував з педіатрами, дитячими психіатрами та клінічними психологами. Всі вони глибоко стурбовані психічним здоров’ям дітей. Занепокоєння стосується не лише наслідків пандемії як такої, а й того, як вона впливає на дітей різними прямими та непрямими способами, включаючи самотність, ізоляцію, безсоння, страх перед хворобами, втратами, травмами, депресію, стрес, домашню дисфункцію або насильство в сім’ї. Нещодавнє дослідження в журналі Lancet (Newlove-Delgado et al 2021) виявило, що проблеми з психічним здоров’ям серед дітей 5-16 років, про які повідомлялося, збільшились на 64% під час пандемії, порівняно з 2017 роком. «Понад чверть дітей (віком 5-16 років) та молодих людей (віком 17-22 роки) повідомили про порушення сну, а кожен десятий (5,4% дітей та 13,8% молоді) часто або постійно відчував себе самотнім. Обидві проблеми були більш поширені серед тих, хто має ймовірні проблеми з психічним здоров’ям, серед яких 18,0% відчували страх виходити з дому через COVID-19″.

Ці проблеми відбуваються на тлі того, що в глобальному масштабі, згідно з нещодавнім мета-аналізом, що включає дослідження з Китаю, Іспанії, Італії, Ірану, США, Туреччини, Непалу та Данії (Xiong, J. 2020), зафіксовано “відносно високі показники симптомів тривоги (від 6,33% до 50,9%), депресії (від 14,6% до 48,3%), посттравматичного стресового розладу (від 7% до 53,8%), психологічного дистресу (від 34,43% до 38%) та стресу (від 8,1% до 81,9%) відповідно до загальної кількості населення”.

На думку багатьох фахівців у галузі охорони здоров’я на міжнародному рівні, медичні служби не можуть впоратися з цими викликами, але рішення можуть бути знайдені в таких видах діяльності, як творчість і мистецтво, зокрема, музика. Звичайно, вже існує професійна структура для надання такої підтримки дітям – музична освіта. Я працюю з п’ятьма великими музичними хабами у Великобританії, з Opera Circus, The Music, Mind, Spirit Trust, X-System Ltd та оперним театром Naciketa, а також з Міжнародною програмою травматологічної допомоги в Індії, Східній Африці та Латинській Америці, щоб розробити програму для підтримки вчителів та учнів, які використовують музику для вирішення проблем психічного здоров’я дітей.

Наразі програма пропонує цілий ряд можливостей:

Онлайн-презентації та відеоматеріали для вчителів про те, як музика змінює наш розум і тіло, як може допомогти підтримати психічне здоров’я дітей, і як ці знання можуть бути використані на практиці
Регулярний бюлетень з навчальними матеріалами, відео, піснями та адаптованими підходами з музичної терапії та інших суміжних видів діяльності, які підходять як для живого, так і для онлайн викладання.
Плейлисти, створені за допомогою X-System (див. ПРИКЛАД 1), нової технології, яка прогнозує фізичні та емоційні реакції на музику, використовуючи улюблений репертуар дітей, щоб допомогти їм розслабитися, заохотити до руху, або допомогти їм у навчанні. Для вчителів, є можливість навчитися користуватися X-System, щоб класи могли створювати власні емоційно-інтелектуальні плейлисти, а також навчилися мандрувати музичним мозком.
Запрошення приєднатися до програми “Зв’язок через музику” (див. ПРИКЛАД 2), щотижневої програми, яка досліджує, як музика може об’єднувати людей.
У перспективі – розробка емоційно-інтелектуальних музичних комп’ютерних ігор

Зрозуміло, що за нинішніх обставин вчителі мають мало можливостей вчитися або робити щось нове. Тому наголос у цій програмі поставлено на описі того, як музика взаємодіє з людським розумом і тілом, як вона може допомогти дітям впоратися з проблемами психічного здоров’я, і як вчителі можуть використовувати ці ефекти щодня в процесі навчання. Онлайн-презентації працюють системно через біо-психо-соціальну модель.

Вони включають такі теми, як вегетативна нервова система та серце, описуючи, як стрес, депресія і травми у дітей можуть призвести до порушення регуляції вегетативної нервової системи (ВНС), включаючи прискорену частоту серцевих скорочень у стані спокою та знижену варіабельність серцевого ритму (Rabellino D. et al 2017, Brandelow B. et al 2017, Morris C.M. et al 2016); різноманітні радісні переживання музики можуть допомогти регулювати ВНС, частоту серцевих скорочень, підвищити їх варіабельність (Mollakazemi M.J. et al 2019, Lynar E. et al 2017, Vuilleumier P. et al 2015, Koelsch S. et al 2015, Osborne N. 2012, Osborne N. 2009, Nakahara H. et al 2009)

Є теми, пов’язані зі стресом і руховою дисрегуляцією (Osborne, N. 2009b, Adler та ін. 2004, Famularo та ін. 1996) та регулюючим впливом музики (Penhune V.B., Zatorre R.J. 2019, Stegemoller E.L et al 2018, Gordon C.L et al 2018, Osborne, N. 2017). Аналогічно розглядається взаємозв’язок між музикою та диханням (Osborne N. 2009a, Bernardi, L. et al 2006, Fried, R. 1990 I і II), а також ендокринною активністю, нейротрансмісією та емоціями (Panksepp, J. & C. Trevarthen. 2009, Guhn, M., A. et al. 2007, Grewe, O. et al 2007, Alcaro, A. et al 2007, Craig, D.G. 2005, Menon, V. & D.J. Levitin. 2005, Stefano, G.B. et al. 2004, Blood, A.J. & R.J. Zatorre. 2001)

Дискутуються психологічні та соціальні питання, а також те, як музика може допомогти регулювати та виховувати. Але основний акцент робиться на комунікативній музикальності, яка є майже напевно найпотужнішою теорією та найефективнішим інструментарієм, який ми маємо для використання музики для підтримки благополуччя дітей та протистояння викликам психічного здоров’я, пов’язаних з пандемією. І навіть якщо робота має відбуватися дистанційно, існують, як бачимо, різні форми залишкової інтерсуб’єктивності, які, тим не менш, можуть зробити її ефективною і вартісною. Маємо надію на те, що діти незабаром зможуть повернутися до школи і скористатися всіма перевагами комунікативної музикальності.

Коли я думаю про нашу нинішню співпрацю зі школами, я згадую перші дні роботи з дітьми з травмою, і з вашого дозволу ще раз процитую деякі зі своїх думок того часу, які не тільки відображають подібне, але й трохи виражають наукову просодію та поетичність, які завдяки Колвіну, стала частиною мови комунікативної музикальності:

“Діти увійшли в психобіологічну петлю, де вони майже напевно усвідомлюють фізичні відчуття і зміни: в трансформації їх метаболізму, в їхніх рухах під музику, в їхньому диханні, коли вони співають, і в зміні їхнього серцебиття. Це веде назад, по повному колу, до синхронізації і втіхи, задоволення, збудження і активації мислення, почуттів і руху одночасно і динамічно, як у свідомо мобільній синритмічності комунікативного вираження, так і в амфотерономії життєво важливих функцій (Trevarthen et al. 2006) (Eng. – This leads back, full circle, to synchronization and the pleasure, satisfaction, excitement and potentiation of thinking, feeling and moving together dynamically, in both consciously mobile synrhythmia of communicative expression and amphoteronomy of vital functions (Trevarthen et al. 2006).) Наскільки я знаю, тільки музика може об’єднати всі ці якості таким чином, одночасно, в одну мить.

Музика об’єднує звуки, голоси і позиції (Eng. – pitches) в прекрасні спільні моменти, які називаються гармонією. Для травмованих дітей, можливо, ще більш важливо те, що музика може об’єднати наше біологічне, психологічне та соціальне життя в синергії та гармонії в моменти, які є не тільки естетично прекрасними, а й гуманістично трансформаційними”. (Osborne 2009a).

Література:

Adler, L.A., M. Kunz, H.C. Chua, et al. (2004). Attention-deficit/hyperactivity disorder in adult patients with post-traumatic stress disorder (PTSD): is ADHD a vulnerability factor? Journal of Attention Disorders 8: 11–16.

Alcaro, A., R. Huber & J. Panksepp. (2007). Behavioral functions of the mesolimbic dopaminergicsystem: an affective neuroethological perspective. Brain Research Reiew 56 283– 321

Baumgartner T, Lutz K, Schmidt CF and Jancke L (2006). The emotional power of music: How music enhances the feeling of affective pictures. Brain Research, 1075 (1), 151–164.

Bernardi, L., C. Porta & P. Sleight. (2006). Cardiovascular, cerebrovascular and respiratory changes induced by different types of music in musicians and non-musicians: the importance of silence. Heart 92: 445–452.

Blood AJ and Zatorre RJ (2001). Intensely pleasurable responses to music correlate with activity in brain regions implicated in reward and emotion. Proceedings of the National Academy of Sciences USA, 98(20), 11818–11823.

Brandelow B. et al (2017) Biological markers for anxiety disorders, OCD and PTSD: A consensus statement. Part II: Neurochemistry, neurophysiology and neurocognition World Journal of Biological Psychiatry Apr;18(3):162-214. doi: 10.1080/15622975.2016.1190867. Epub 2016 Jul 15.

Craig, D.G. (2005). An exploratory study of changes during chills induced by music. Musicae Scientiae 9: 273– 287

Eldar E, et al (2007) Feeling the real world: limbic response to music depends on related content. Cereb Cortex 17(12):2828-40.

Erlich N, Lipp OV, Slaughter V (2013) Of hissing snakes and angry voices: human infants are differently responsive to evolutionary fear-relevant sounds Developmental Science 16;6 894-904

Famularo, R., T. Fenton, R. Kinscherff & M. Augustyn. (1996). Psychiatric comorbidity in childhood post traumatic stress disorder. Child Abuse and Neglect 20: 953–961.

Frankland PW et al (1997) Activation of amygdala cholecystokinin B receptors potentiates the acoustic startle response in rats The Journal of Neuroscience 17(5) 1838-47

Fried, R. (1990). Integrating music in breathing training and relaxation: I. Background, rationale and relevant elements. Biofeedback and Self Regulation 15: 161–169.

Fried, R. (1990). Integrating music in breathing training and relaxation: II. Applications. Biofeedback and Self Regulation 15: 171– 177

Gordon C.L. et al (2018) Recruitment of the motor system during music listening: An ALE meta- analysis of fMRI data PLoS One Nov 19;13(11):e0207213. doi: 10.1371/journal.pone. 0207213. eCollection 2018.

Grewe, O., E. Magel, R. Kopiez & E. Altenmuller. (2007). Listening to music as a re-creative process: physiological, psychological, and psychoacoustical correlates of chills and strong emotions. Music Percept.ion 24: 297–314.

Griffiths TD, Buchel C, Frackowiak RS, Patterson RD (1998) Analysis of temporal structure in sound by the human brain. Nature Neuroscience 1:422–427.

Guhn, M., A. Hamm & M. Zentner. (2007). Physiological and musico-acoustic correlates of the chill response. Music Perception 24: 170–180.

Heldt, SA, Falls, WA (2003) Destruction of the Inferior Colliculus disrupts the production and inhibition of fear conditioned to an acoustic stimulus Behavioural Brain Research 144 175-185

Iamblichus (1986) The Life of Pythagoras trans. Thomas Taylor Inner Traditions International Ltd. Rochester, Vermont chapter XVI 38-39

Jorris PX, Schreiner CE, Rees A (2004) Neural processing of amplitude- modulated sounds Physiological Reviews 84 641-577

Koelsch S. et al (2015) Music and the heart European Heart Journal Nov 21;36(44):3043-9. Epub 2015 Sep 9.

Koelsch S, Fritz T Schlaug G (2008) Amygdala activity can be modulated by unexpected chord functions during music listening Neuroreport 9(18):1815-9.

Koelsch S, Remppis A, Bonnemeier H, Sammler D, Jentschke S, Fritz T, Siebel WA. (2008) A cardiac signature of emotionality. European Journal of Neuroscience 20026:3328–3338.

Lynar E. et al (2017) The joy of heartfelt music: An examination of emotional and physiological responses International Journal of Psychophysiology Oct;120:118-125. doi: 10.1016/ j.ijpsycho.2017.07.012. Epub 2017 Jul 27

Marsh RA, et al (2002) Projection to the Inferior Colliculus from the Basal Nucleus of the Amygdala The Journal of Neuroscience 22/23 10449-10460

McDermott JH, Lehr AJ, Oxenham AJ (2010) Individual differences reveal the basis of consonance Current Biology 20 1035-1041

Menon, V. & D.J. Levitin. (2005). The rewards of music listening: response and physiological connectivity of the mesolimbic system. Neuroimage 28: 175–184.

Menon, V. Et al (2002) Neural correlates of timbre change in harmonic sounds Neuroimage 17 (4), 1742-1754

Mollakazemi M.J. et al 2019 Synchronization of Autonomic and Cerebral Rhythms During Listening to Music: Effects of Tempo and Cognition of Songs Physiological Research Dec 30;68(6): 1005-1019. doi: 10.33549/physiolres.934163. Epub 2019 Oct 25

Nakahara H. et al (2009) Emotion-related changes in heart rate and its variability during performance and perception of music New York Academy of Sciences Jul;1169:359-62. doi: 10.1111/j.1749-6632.2009.04788.x.

Morris C.M. et al (2016) Cortisol, heart rate, and blood pressure as early markers of PTSD risk: A systematic review and meta-analysis Clinical Psychology Review Nov;49:79-91. doi: 10.1016/j.cpr.2016.09.001. Epub 2016 Sep 4.

Newlove-Delgado, T et al (2021) Child Mental health in England before and during the Covid-19 lockdown The Lancet Psychiatry January 2021

Osborne, N. (2020) The Cambridge Handbook of the Imagination ed. Anna Abraham Imagination, Intersubjectivity, and a musical therapeutic process Cambridge University Press, Cambridge (UK) 635-656

Osborne, N. (2017a) Handbook of Musical Identities – The identities of Sevda from Graeco- Arabic medicine to music therapy Editors: MacDonald, Hargreaves and Miell. ISBN 9780199679485. Oxford University Press. (Oxford, UK and New York, USA) 722-735

Osborne, N. ( 2017b) Love, Rhythm and Chronobiology in Rhythms of Relating in Children’s Therapies – ‘Connecting Creatively with Vulnerable Children’. Editors: Daniel and Trevarthen. ISBN 9781784502843. Jessica Kingsley Publishers. (London, UK and Philadelphia, USA) 1-19

Osborne, N. (2014) Resilience and recovery – violence, disasters and the arts, presentation, Global Alliance for Arts and Health Library of Congress. (Washington DC, USA).

Osborne, N. ( 2012). ‘Neuroscience and real world practice: music as a therapeutic resource for children in zones of conflict’ Annals of the New York Academy of Sciences. Neurosciences and Music. New York Academy of Sciences (New York, USA) 69-76

Osborne, N.(2009a) ‘Music for children in zones of conflict and postconflict: a psychobiological approach. In Communicative Musicality’. Editors: S. Malloch & C. Trevarthen. ISSN 0077-8923. (Oxford, UK and New York, USA) 331-356

Osborne, N. (2009b) Towards a Chronobiology of Musical Rhythm in Communicative Musicality Editors: S. Malloch & C. Trevarthen. ISSN 0077-8923. (Oxford, UK and New York, USA) 545-564

Panksepp, J. & C. Trevarthen. 2009. The neuroscience of emotion in music. In Communicative Musicality. S. Malloch, C. Trevarthen, Eds.: 105–146. OUP.

Panksepp, J. (2003). Can anthropomorphic analyses of separation cries in other animals inform us about the emotional nature of social loss in humans? Comment on Blumberg and Sokoloff (2001). Psychological Review, 110(2), 376–388.

Panksepp, J. (1998) Affective Neuroscience OUP Oxford passim

Penhune V.B., Zatorre R.J. (2019) Rhythm and time in the premotor cortex PLoS Biology Sep 14;683:27-3 doi: 10.1016/j.neulet.2018.06.030. Epub 2018 Jun 19.

Penhune VB, Zatorre RJ and Feindel WH (1999). The role of auditory cortex in retention of rhythmic patterns as studied in patients with temporal lobe removals including Heschl’s gyrus. Neuropsychologia, 37(3), 215–231.

Peretz, I, Aube W, Armony, J.L. (2013) Towards a biology of musical emotions in The Evolution of Emotional Communication: From Sounds in Nonhuman mammals to Speech and Music in Man ed Altenmuller E, Schmidt S, Zimmerman E OUP

Peretz I (2001). Listen to the brain: the biological perspective on musical emotions. In P Juslin and J Sloboda, eds, Music and emotion: Theory and research, pp. 105–134. Oxford University Press, London.

Peretz I and Kolinsky R (1993). Boundaries of separability between rhythm in music discrimination: A neuropsychological perspective. The Quarterly Journal of Experimental Psychology, 46(2), 301–325.

Rabellino D. et al (2017) Neural correlates of heart rate variability in PTSD during sub- and supraliminal processing of trauma-related cues Human Brain Mapping Oct;38(10): 4898-4907. doi: 10.1002/hbm.23702. Epub 2017 Jul 17.

Russell JA. (1980) A circumplex model of affect. Journal of Personality and Social Psychology. 39:1161–1178.

Sacks O (2007) Musicophilia: tales of music and the brain. Random House, New York; Picador, London. Passim

Scherer, K. R. (2005). What are emotions? And how can they be measured? Social Science Information, 44(4), 693-727.

Scherer, K.R., Shuman, V., Fontaine, J.R.J, & Soriano, C. (2013). The GRID meets the Wheel: Assessing emotional feeling via self-report. In Johnny R.J. Fontaine, Klaus R. Scherer & C. Soriano (Eds.), Components of Emotional Meaning: A sourcebook (pp. 281-298). Oxford: Oxford University Press.

Sice, P. et al (2020) Online Screening of X-System Music Playlists Using an Integrative Wellbeing Model Informed by the Theory of Autopoiesis, Institute of Electrical and Electronics Engineers Xplore 10.1109/ACCESS. 2020.3029142

Stefano, G.B., W. Zhu, P. Cadet, et al. (2004). Music alters constitutively expressed opiate and cytokine processes in listeners. Medical Science Monitor10: MS18–MS27.

Stein MB, Simmons AN, Feinstein JS, Paulus MP.(2007) Increased amygdala and insula activation during emotion processing in anxiety- prone subjects. Am J Psychiatry 164(2): 318-27

Trevarthen, C.; Gratier, M.; Osborne, N.(2014). The human nature of culture and education. Wiley Interdisciplinary Reviews: Cognitive Science. 5 (2): 173–192. doi:10.1002/wcs.1276. ISSN 1939-5078. (Hoboken, New Jersey, USA).

Trevarthen, C. et al (2006) Collaborative regulations of vitality in early childhood: Stress in intimate relationships and postnatal psychopathology in Cichetti, D. Cohen, D.J. eds. Developmental Psychopathology Volume 2:Developmental Neuroscience 2nd edition pp 65-126 Wiley, New York

Turner, R. Ioannides, A.A. (2009) Brain, music and musicality: Inferences from neuroimaging in Communicative Musicality Editors: S. Malloch & C. Trevarthen. ISSN 0077-8923. (Oxford, UK and New York, USA).147-182

Sivaramakrishnan S, et al (2004) GABA (A) synapses shape neuronal responses to sound intensity in the Inferior Colliculus Journal of Neuroscience 26;24(21)5031-43

Schneider, P. et al (2002) Structural, functional, and perceptual differences in Heschl’s gyrus and musical instrument preference. Annals of the New York Academy of Sciences, 1060, 387-94

Stegemoller E.L et al 2018 The influence of moving with music on motor cortical activity Neuroscience Letters Sep 14;683:27-32. doi: 10.1016/j.neulet.2018.06.030. Epub 2018 Jun 19.

Vuilleumier P. et al (2015) Music and emotions: from enchantment to entrainment Annals of the New York Academy of Sciences Mar;1337:212-22. doi: 10.1111/nyas.12676.

Warren, J.D. et al (2003) Separating pitch chroma and pitch height in the human brain Proceedings of the National Academy of Sciences USA100 (17) 10038-10042

Xiong, J. et al (2020) Impact of COVID-19 pandemic on mental health in the general population: A systematic review Journsal of Affective Disorders 2020 Dec 1; 277: 55–64.