Сьомий Kids Art Retreat Project — аналіз проєкту та психоемоційного стану учасників

З 7 по 18 квітня 2025 року відбувся сьомий мистецько-рекреаційний кемп у Карпатах. У проєкті взяли участь 46 дітей та підлітків віком від 10 до 16 років з Харківської, Херсонської, Одеської, Миколаївської, Донецької, Запорізької, Дніпропетровської, Сумської та Чернігівської областей України. Також до участі в кемпі були запрошені 6 координаторів вікових груп (по 2 на кожну групу), 7 менторів, лікарка та психологиня.

Метою проєкту є:

• проведення творчих занять, спрямованих на реабілітацію та відновлення психоемоційного стану дітей та підлітків;
• створення безпечного екологічного простору для дітей та підлітків з метою відновлення та допомоги у переживанні кризових травматичних подій;
• навчання дітей та підлітків технікам самодопомоги і саморегуляції у випадках тривоги та інших складних емоційних станів;
• підтримка соціальної інтеграції та загального покращення психоемоційного стану учасників кемпу.

Основні принципи проєкту:

• Добровільність: Участь кожного учасника є повністю за власним бажанням, без примусу чи обов’язковості.
• Невимушеність і безоціночність: Атмосфера підтримки, в якій фахівці та діти утримуються від оцінок чи критики, залишаючи простір для вільного самовираження.
• Відсутність порівняння та конкуренції: Орієнтація на індивідуальні досягнення та розвиток кожного, без акценту на змагання чи суперництво.
• Психологічна екологічність: Побудова “горизонтальної” партнерської комунікації між усіма учасниками, незалежно від віку, статусу чи соціального положення.

Програма

Програма проєкту включала активності, що вже довели свою ефективність у відновленні психоемоційного стану дітей у попередніх подібних проєктах:

• Акторська майстерність допомагає зняти психоемоційне напруження, вивільнити складні емоції, розвинути емпатію, покращити комунікацію в групі.
• Музикотерапія сприяє відчуттю себе та інших, єдності через ритмічну синхронізацію, покращує командну роботу через гру в оркестрі та спільне написання терапевтичних пісень.
• Тілесно-рухова терапія допомагає зняти м’язову напругу, розкріпачити тіло, виразити внутрішній стан через рух, вивільнити застиглі емоції та повернути відчуття стабільності й заземленості.
• Малювання, створення колажів, писанкарство допомагає повернутися до стану зосередженості, врівноваженості, внутрішнього спокою, а також усвідомленню себе та своїх життєвих цінностей.
• Творчі вечори дають можливість учасникам презентувати себе сольно або в команді, що допомагає підвищити самооцінку, розвинути креативність і лідерські якості.

До програми сьомого проєкту також увійшли арт-прогулянки з Сейлою Фернандес Арконадою, яка підготувала для учасників серію мистецьких практик у форматі мультисенсорних досліджень. Їхньою метою було допомогти знайти внутрішню тишу та відчути природу як частину всього, що нас оточує, а себе — як невід’ємну частину спільного простору.

Окрім цього, учасники груп віком 12–13 та 14–16 років взяли участь у заняттях з драматерапії, які провів Майкл Рейсмен. У безпечній, підтримуючій атмосфері діти мали змогу у творчій, ігровій формі висловити складні емоції — через фантазію та образ, екологічно для себе та з турботою про внутрішній стан.

Програма була адаптована з урахуванням вікових особливостей учасників. Для молодшої групи (10–11 років) заняття мали більш ігровий формат, а також передбачалося більше часу на відпочинок і прогулянки. Водночас у кожній віковій групі учасники мали рівні можливості для самовираження через мистецтво, як індивідуально, так і в команді. Учасники декламували поезію, співали, танцювали, демонструвати акторські етюди та постановки. У команді вони створювали різноманітні колаборації, розвивали відчуття взаємодії («відчуття ліктя»), емпатію та пробували себе у різних формах комунікації — як вербальної, так і невербальної, працюючи у парах, трійках, групах.

Фінальний показ

Фінальний театральний перформанс створювали самі учасники разом з менторами  — самостійно розробляли сценарії, спираючись на власний досвід та власні тексти. Це дозволило учасникам усвідомити й висловити свої почуття, переосмислити травматичний досвід, відчути власні можливості, отримати командний досвід і радість від спільної творчості. 

Руховий перформанс був побудований на проведених заняттях, проте залишав простір для імпровізації та взаємодії. Учасники відзначали нове відчуття свободи і креативності у сприйнятті власного тіла.

Важливим результатом музикотерапії стало створення власних пісень, які учасники виконали на фінальному виступі. Пісні допомогли структурувати складні емоції, безпечно виразити їх і сприяли самоаналізу. Виконання композицій стало актом мужності і самоприйняття, а записи — символом внутрішніх змін і зростання впевненості.

Дорослі учасники проєкту також активно долучалися до різноманітних активностей, формували творчі міні-колективи та створювали номери для виступів разом із дітьми.

Загалом щовечора проводилися різні творчі заходи: презентація кімнат, літературно-музичний квартирник, модний показ, концертні виступи, вечір біля ватри та інші цікаві ініціативи, які створювали теплу та натхненну атмосферу.

Аналіз психоемоційного стану учасників

Для того щоб оцінити зміни, які відбулися в учасників, було проведено анкетування на початку проєкту та після його завершення. Аналізувалися такі показники:

1. Фізичний стан: апетит, сон, загальний рівень енергії.
2. Емоційний стан: загальний емоційний фон, стабільність, врівноваженість/тривожність, апатія, прояви агресії.
3. Когнітивний стан: рівень концентрації, здатність утримувати увагу, пізнавальний інтерес тощо.
4. Комунікативні навички: уміння висловлювати свої потреби, звертатися по допомогу, знаходити спільну мову з однолітками, ініціативність у спілкуванні.
5. Рефлексія: усвідомлення своїх станів і труднощів, здатність формулювати, обговорювати свої думки, емоції, враження, розуміння ситуацій.

Початковий стан учасників

На початку проєкту у багатьох учасників спостерігалися тривожність, неврозоподібні прояви, тілесні “зажими”, настороженість, замкненість або, навпаки, агресивність. Через дистанційне навчання, війну та постійні повітряні тривоги, що переривали навчальний процес, діти довгий час відчували дефіцит живого спілкування. Це позначилося на їхньому психоемоційному стані та комунікативних навичках.

Так, до прикладу, під час вправи «Дерево очікувань» у перший день проєкту більшість дітей висловили бажання знайти друзів, покращити комунікативні навички та навчитися працювати в команді.

Для оцінки результатів проєкту було проведено первинне опитування. Воно показало, що лише 65% дітей легко знаходять друзів, хоча 85% вважають себе товариськими. Комфортно в шумних місцях почуваються 65% учасників. 80% можуть звернутися по допомогу у складній ситуації, а 75% здатні самостійно знайти цікаве заняття.

Серед того, що найбільше цікавить учасників, діти найчастіше згадували:

• творчість і мистецтво — 40%
• саморозвиток і новий досвід — 30%
• комунікація та розвиток впевненості — 15%
• терапевтичні практики — 10%
• хобі та натхнення — 5%.

Зміни наприкінці проєкту

В останні дні кемпу стали помітні суттєві позитивні зрушення:

• Учасники почувалися більш розкуто, їхній емоційний фон значно покращився.
• Зникли багато тілесних “зажимів”, а взаємодія стала природнішою.
• Контакт із собою та увага до інших зросли, як і рівень емпатії.
• Спілкування між учасниками стало вільним, теплим і чуйним, із повагою до особистих меж та підтримкою одне одного.
• Покращилися фізичні показники (сон, апетит, енергія).
• Зросли самооцінка, впевненість у собі, навички самопрезентації та здатність долати страхи, зокрема під час публічних виступів.

Завдяки щоденним ранковим колам, які проводили координатори груп, учасники могли відкрито висловлювати свої потреби, бажання, труднощі та сумніви. Це значно покращило розуміння себе та інших. Багато хто відзначав, що така щоденна рефлексія була надзвичайно важливою, адже дозволяла відчути себе почутим, сприяла розв’язанню конфліктів і підтриманню дружньої атмосфери. Вона також допомагала краще усвідомлювати свої емоційні стани й переживання.

Крім того, на координаторів покладалися такі завдання:

• підтримувати постійний контакт як з усією групою, так і з кожним учасником окремо;
• моніторити фізичний та емоційний стан дітей (апетит, сон, загальне самопочуття, прояви психосоматики, зміни настрою, апатію, збудженість, агресію);
• аналізувати групову динаміку (її наявність або відсутність, рівень взаєморозуміння, загальний настрій, згуртованість);
• вирішувати конфлікти між дітьми та прояснювати непорозуміння.

Координаторам вдалося створити атмосферу творчої підтримки, що сприяла виникненню відчуття справжньої близькості та єдності в команді. Особливо вираженим цей командний дух став у старшій групі (14-16 років), де наприкінці табору сформувалися міцні творчі зв’язки та справжні дружні стосунки. 

У середній (12–13 років) та молодшій (10–11 років) групах інтеграція була менш вираженою, хоча діти також знаходили друзів і залучалися до спільної діяльності. Учасники цих груп частіше демонстрували “дух протесту”, притаманний підлітковому віку, що зумовлювало акцент на індивідуальності та прагненні до лідерства.

Незважаючи на виклики, зумовлені тривалою ізоляцією через пандемію, війну та онлайн-навчання, команда проєкту впоралася з труднощами адаптації учасників. Для багатьох дітей це був перший досвід самостійної поїздки без супроводу батьків. Процес адаптації іноді був складним: вирішення побутових питань, встановлення контактів із сусідами по кімнаті, дотримання правил. Також очікувано актуалізувалися глибокі емоційні переживання, зокрема сум за батьками та травмуючі спогади, пов’язані з війною.

Фахівці проєкту були готові до таких викликів і надавали дітям необхідну підтримку, забезпечуючи екологічне проживання складних емоцій через арттерапевтичні методики. Завдяки попередньому досвіду реалізації подібних проєктів період адаптації пройшов у керованих рамках, а всі прояви емоційних складнощів були вчасно помічені та опрацьовані.

Результати анкетування

100% дітей зазначили, що їм сподобалося перебування на проєкті.

98% учасників висловили бажання взяти участь у подібних проєктах у майбутньому.

98% дітей написали у фінальній анкеті, що знайшли нових друзів під час проєкту.

95% дітей зазначили, що дізналися для себе щось нове.

73% учасників помітили зміни в собі (у характері, поведінці чи ставленні до людей) протягом проєкту.

75% дітей відзначили покращення сну та апетиту під час перебування в таборі.

На думку дітей, найкориснішими для них стали творчі вечори, акторська майстерність, заняття з руху та арт-прогулянки.

Усвідомлені позитивні зміни

На запитання “Які емоції ти найчастіше переживав під час проєкту?” 87% учасників відповіли, що переважно відчували позитивні емоції — радість, щастя, натхнення, вдячність, захоплення, тепло, безпеку, ентузіазм, усвідомленість, інтерес, драйв, креативність, любов.

Змішані емоції (наприклад, радість із хвилюванням, сльозами, ревнощами, тривогою, нервуванням чи втомою) відчували 11% учасників. Нейтральні або невизначені емоції були лише у 2%.

Проєкт сприяв згуртованості, покращенню комунікації та розвитку командної роботи. Учасники описували свої групи як дружні, підтримуючі спільноти, часто порівнюючи їх із сім’єю:

• “Light Форсіки стали для мене другою сім’єю, всі цінують і люблять один одного, не боячись осудження.”
• “Моя група реально схожа на квіточок! Всі дуже тендітні, чуттєві та вміють підтримувати, завдяки їм я відчула себе такою потрібною і забула про проблеми.”

Проєкт також став простором для саморозвитку, творчих відкриттів та експериментів. Акторська майстерність, імпровізація, музичні та рухові практики виявилися важливими і новими для багатьох учасників:

• “Я навчилась імпровізувати в танці, це було чарівно, також спробувала себе в акторській майстерності, що було ще більш захопливо.”
• “Я навчилася не боятися імпровізувати. Я спробувала записати свою власну пісню. Саме тут я змогла відкрити свою творчу сторону і засяяти.”

Окрім мистецьких активностей, багато хто відзначив глибші внутрішні зміни — усвідомлення себе, своїх емоцій та особистих меж:

• “Дізналась, якими різними бувають люди, якою різною буваю я.”
• “Я зрозуміла, що саме від тебе залежить твоє життя і чекати, що хтось вирішить твої проблеми – це марно.”

Також учасники відкривали нові форми творчості й взаємодії з природою:

• “Грати на музичних інструментах, виступати на публіку, імпровізувати, слухати природу.”
• “Я спробував писанкарство, виступ із поезією, акторську майстерність та похід у гори.”

Загалом, цей досвід не лише розширив творчі горизонти, а й допоміг краще зрозуміти себе та світ, укріпити впевненість і відкритість до нового.

43% учасників стикнулися з певними труднощами — зокрема, з хворобами, втомою, труднощами у налагодженні нових знайомств, невпевненістю в собі, страхом сцени, пошуком себе, роздумами над власними цінностями, викликами у спільній діяльності та суперечками.

9% дітей, які відчували труднощі, не змогли їх подолати. Решта 91% зазначили, що впоралися й ситуація вирішилася.

На питання «Що (або хто) допомогло тобі впоратися з труднощами?» учасники відповідали так:

• “Мені допомогли ментори і люди навкруги, це дуже надихає.”
• “Неймовірна психологиня та також відпочинок.”
• “Мені допомогли мої друзі, ментори та координатори.”
• “Мені допомогла лікарка.“

Також учасники згадували підтримку через обійми, взаємодію в групі, а дехто зазначав, що впорався самостійно: “Я сам.” Завдяки згуртованій роботі команди та атмосфері довіри й взаємопідтримки, діти та підлітки легше долали виклики, які виникали під час проєкту.

На питання «Які саме зміни відбулись?» учасники дали багато щирих відповідей, які можна умовно поділити на такі категорії:

• Відкритість і комунікація: “Я став більш товариським, перестав боятися знайомитися з новими людьми.”
• Особистісний ріст і самопізнання: “Я навчилася аналізувати себе, допомагати собі і ділитися хорошим з іншими.”
• Упевненість і емоційна гнучкість: “Мій внутрішній вогник засяяв, я стала більше відкриватися і довіряти людям.”
• Творча мотивація: “У мене з’явилося натхнення творити нове.“
• Прийняття себе: “Я зрозуміла, що я завжди маю себе, і найголовніше – любити себе, а не чекати любові від інших.”

На питання «Ти жив у новому колективі, далеко від дому. Що ти зрозумів або які висновки зробив, спілкуючись із дітьми з різних регіонів України?» учасники поділилися такими думками:

• “Всі різні, але ми всі люди. Кожен — особистість.”
• “Ми справді різні, та нас об’єднала любов до творчості.”
• “Завдяки людям дім може бути будь-де.”
• “Інколи треба адаптуватися під людей і вміти бути гнучким.”
• “Я більше зацікавилася українською культурою завдяки іншим.”

Учасники також поділилися з нами своїми найцікавішими відкриттями, які були про:

• Самовираження та творчість: “Я написала нову пісню і дуже щаслива”, “Я заспівала на сцені (топ)”, “Імпровізація та непідготовленість – це круто та цікаво”.
• Силу спільноти та взаємопідтримки: “Команда може бути такою дружною”, “Я можу бути частиною команди, яку знаю декілька днів”.
• Відкритість до нового: “Наш світ настільки великий, що знайти щось схоже неможливо”, “Що відкритість – це не щось ненормальне”.
• Пізнання себе: “Я можу робити більше, ніж думала”, “Я у себе є, і в першу чергу потрібно подобатися собі, а не іншим”.
• Цінність моменту та досвіду: “Найкраще, що я робив під час проєкту – разом придумували виставу, а потім грали її”.

На питання «Що для тебе було найголовнішим під час проєкту?» учасники відповідали:

• “Суспільство. Без живих і наповнених розмов зі всіма, хто мене підтримував, я би поїхав у перші дні.”
• “Довіра й допомога.”
• “Мені дуже пощастило з моєю групою.”
• “Спілкування з іншими учасниками.”
• “Бути собою та взаємодіяти з людьми.”
• “Можливість проявити себе, показати, мати шалену підтримку.”
• “Виступ з акторської.”
• “Люди, гори, атмосфера.”

Для багатьох учасників проєкт став простором для глибокого самопізнання, налагодження соціальних зв’язків, виходу з зони комфорту та повного занурення у творчий і людяний досвід. У своїх відгуках після проєкту учасники зазначають: “Ніколи не відчувала такої підтримки як тут, тепліше і любові більше, ніж буває в родинах”.

Опитування батьків/опікунів

Після завершення проєкту також було проведено опитування батьків учасників, у якому вони поділилися своїми спостереженнями щодо стану дітей після повернення додому. 

100% батьків відзначили, що фізичний та емоційний стан їхніх дітей покращився після участі в проєкті.

За відгуками батьків, проєкт позитивно вплинув на емоційний і фізичний стан дітей, допоміг їм стати впевненішими, відкритішими та більш самостійними:

•  “Дитина частіше посміхається”.
• “Після приїзду спить у своїй кімнаті, бо до поїздки боялася знаходитися сама”.
• “Став більш відкритим, більше довіри цьому світу і людям”.
•  “Подорослішав, витримав весь період без батьків”.
• “З’явилася мотивація працювати, прокидається без будильника”.
• “Дитина стала більш емоційною, розкутою, сміливішою”.
• “Почала писати вірші, цікавитися творчістю, до якої раніше була байдужа”.
• “Бистріше бігає, більш витривала”.

Батьки відзначають, що участь в проєкті їхніх дітей була важливою для них. Називають такі причини: 

• “Дитина змогла відпочити від постійних повітряних тривог, вибухів та загроз обстрілу.”
• “Проєкт повернув нам ту дівчинку, якою вона була до лиха, яке їй прийшлося пережити.”
• “Моїй дитині не вистачало соціалізації та впевненості у собі.”
• “Це шанс, і він спрацював на 200%.”
• “Дитина змогла проявити себе у творчих заходах, розширила свій кругозір.”

На запитання до батьків, який досвід, на їхню думку, отримали їхні діти, були отримані такі відповіді:

• “Досвід дружнього спілкування і творчості. Подолання страху перед новим.”
• “Запис пісні, виступ на сцені, навчилася приймати підтримку та любов.”
• “Вміння працювати в команді, знаходити спільну мову.”
• “Вірити в себе, не боятися проявляти емоції.” 
• “Навчився співіснувати в одному просторі з чужими людьми.”

З розгорнутиуми відгуками батьків та дітей про проєкт можна ознайомитися нижче на сторінці.

Підсумки

Проєкт створив сприятливі умови для розвитку комунікативних та соціальних навичок, підвищення впевненості в собі та емоційного відновлення. Зворотний зв’язок від учасників підтвердив, що ця робота була важливою і трансформаційною для багатьох із них.

100% дорослих, координаторів і менторів, які працювали з дітьми під час проєкту, зауважили позитивні зміни, які відбулися з учасниками за термін їхнього перебування в таборі. З часом діти почали проявляти більшу ініціативність, активність, згуртованість. Їх внутрішня комунікація в командах покращилась, з’явились нові ідеї щодо власного життя, спільні плани. Діти і після проєкту спілкуються між собою, діляться своїм життям, враженнями, планують зустрічі у майбутньому. Діти, які в перші дні були напруженими та закритими, розкрилися, почали показувати себе з різних боків, щиро здружилися, сумували в кінці проєкту — не хотіли розлучатися та коментували, що саме на цьому кемпі відчули атмосферу підтримки та єдності. 

Отже, ми спостерігали якісні зміни у фізичному і психоемоційному стані учасників, а також на когнітивному і поведінковому рівнях. Реабілітаційна цінність програми є дуже високою, продовження такої роботи є вкрай необхідним, особливо в умовах очевидної травматизації дітей і підлітків через війну і довготривалий стрес, ізольованість, проблеми з комунікацією, адаптацію та величезний рівень агресії у суспільстві.