Восьмий Kids Art Retreat Project — аналіз проєкту та психоемоційного стану учасників

З 17 по 28 жовтня 2025 року відбувся восьмий мистецько-рекреаційний кемп у Карпатах. У проєкті взяли участь 46 дітей та підлітків віком від 10 до 16 років з Харківської, Херсонської, Одеської, Миколаївської, Донецької, Запорізької, Дніпропетровської, Сумської та Чернігівської областей України.

Метою проєкту є:

• проведення творчих занять, спрямованих на реабілітацію та відновлення психоемоційного стану дітей та підлітків;
• створення безпечного екологічного простору для дітей та підлітків з метою відновлення та допомоги у переживанні кризових травматичних подій;
• навчання дітей та підлітків технікам самодопомоги і саморегуляції у випадках тривоги та інших складних емоційних станів;
• підтримка соціальної інтеграції та загального покращення психоемоційного стану учасників кемпу.

Основні принципи проєкту:

• Добровільність: Участь кожного учасника є повністю за власним бажанням, без примусу чи обов’язковості.
• Невимушеність і безоціночність: Атмосфера підтримки, в якій фахівці та діти утримуються від оцінок чи критики, залишаючи простір для вільного самовираження.
• Відсутність порівняння та конкуренції: Орієнтація на індивідуальні досягнення та розвиток кожного, без акценту на змагання чи суперництво.
• Психологічна екологічність: Побудова “горизонтальної” партнерської комунікації між усіма учасниками, незалежно від віку, статусу чи соціального положення.

Програма

Програма проєкту включала активності, що вже довели свою ефективність у відновленні психоемоційного стану дітей у попередніх подібних проєктах:

• Акторська майстерність допомагає зняти психоемоційне напруження, вивільнити складні емоції, розвинути емпатію, покращити комунікацію в групі.
• Музикотерапія сприяє відчуттю себе та інших, єдності через ритмічну синхронізацію, покращує командну роботу через гру в оркестрі та спільне написання терапевтичних пісень.
• Тілесно-рухова терапія допомагає зняти м’язову напругу, розкріпачити тіло, виразити внутрішній стан через рух, вивільнити застиглі емоції та повернути відчуття стабільності й заземленості.
• Малювання, створення колажів, розпис футболок допомагає повернутися до стану зосередженості, врівноваженості, внутрішнього спокою, а також усвідомленню себе та своїх життєвих цінностей.
• Настільні ігри допомагають розвивати навички взаємодії, стратегічного мислення та командної роботи, знижують тривожність, сприяють емоційному розвантаженню та навчають конструктивно проживати як перемоги, так і поразки.
• Творчі вечори дають можливість учасникам презентувати себе сольно або в команді, що допомагає підвищити самооцінку, розвинути креативність і лідерські якості.
• Похід у гори сприяє відновленню внутрішніх ресурсів через контакт із природою і фізичну активність, допомагає знизити рівень стресу, відчути опору тіла, розвинути витривалість і впевненість у власних силах.
• Гра у “таємного друга” розвиває емпатію і уважність до інших, створює атмосферу турботи і формує досвід теплих, доброзичливих взаємодій.

Завдяки щоденним ранковим колам, які проводили координатори груп, учасники могли відкрито висловлювати свої потреби, бажання, труднощі та сумніви. Це значно покращило розуміння себе та інших. Багато хто відзначав, що така щоденна рефлексія була надзвичайно важливою, адже дозволяла відчути себе почутим, сприяла розв’язанню конфліктів і підтриманню дружньої атмосфери. Вона також допомагала краще усвідомлювати свої емоційні стани й переживання.

До програми восьмого проєкту також увійшли воркшопи з мистецтва для активізму з Дарреном Абрахамсом — британським співаком, травматерапевтом та співзасновником The Human Hive і One World Orchestra.

Даррен багато працював у контекстах, пов’язаних з війною, і вміє створювати відчуття безпеки та об’єднувати людей для відновлення. Крім мистецтва для активізму, він також долучався до музичної майстерні. Разом з учасниками вони створювали пісні, саундскейпи, вчилися використовувати мистецтво, щоб говорити про складне й робити світ кращим.

Наприкінці кемпу Даррен поділився, що його вразив серйозний підхід дітей: вони активно обговорювали проблеми екології, говорили про важливість захисту природи та шукали способи донести ці ідеї до суспільства. За його словами, українські діти значно сміливіші й винахідливіші, ніж багато дітей, з якими він працює у Великій Британії.

Загалом програма проєкту була адаптована до вікових особливостей учасників. Для молодшої групи (10–11 років) заняття мали більш ігровий формат, передбачалося більше часу на відпочинок і прогулянки. Водночас у кожній віковій групі учасники мали рівні можливості для самовираження через мистецтво, як індивідуально, так і в команді. Учасники декламували поезію, співали, танцювали, демонструвати акторські етюди та постановки. У команді вони створювали різноманітні колаборації, розвивали відчуття взаємодії («відчуття ліктя»), емпатію та пробували себе у різних формах комунікації — як вербальної, так і невербальної, працюючи у парах, трійках, групах.

Фінальний показ

Фінальний театральний перформанс створювали самі учасники разом з менторами  — самостійно розробляли сценарії, спираючись на власний досвід та власні тексти. Це дозволило учасникам усвідомити й висловити свої почуття, переосмислити травматичний досвід, відчути власні можливості, отримати командний досвід і радість від спільної творчості. 

Руховий перформанс був побудований на проведених заняттях, проте залишав простір для імпровізації та взаємодії. Учасники відзначали нове відчуття свободи і креативності у сприйнятті власного тіла.

Важливим результатом музикотерапії стало створення власних пісень (трьох командих і п’ять авторських), які учасники виконали на фінальному виступі. Це виконання стало актом мужності й самоприйняття, а зроблені записи — символом внутрішніх змін і зростання впевненості.

Дорослі учасники проєкту також активно долучалися до різноманітних активностей, формували творчі міні-колективи та створювали номери для виступів разом із дітьми.

Загалом щовечора проводилися різні творчі заходи: презентації кімнат, літературно-музичний квартирник, модний показ, концертні виступи, вечір біля ватри та інші цікаві ініціативи, які створювали теплу та натхненну атмосферу.

Команда проєкту

Команда проєкту складалася з 6 координаторів вікових груп (по 2 на кожну групу), 5 менторів, лікарки, психологині, фотографки і відеографа.

Ментор(к)и: Наталія Шаповалова, Даррен Абрахамс, Ярослав Бондаренко, Анастасія Стеценко і Рурі Осборн. Координатор(к)и: Вероніка Івоніна, Ілля Вальковой, Євгенія Котькало, Ярослав Бондаренко, Ірина Лопатіна і Денис Ломакін. Психологиня — Маша Сльот, лікарка — Олександра Ямчицька. Фотографка — Неллі Минасова, відеограф — Віталій Несміх.

Координаторам вдалося створити атмосферу творчої підтримки, що сприяла виникненню відчуття справжньої близькості та єдності в команді. Особливо вираженим цей командний дух став у старшій групі (14-16 років), де наприкінці табору сформувалися міцні творчі зв’язки та справжні дружні стосунки. 

У середній (12–13 років) та молодшій (10–11 років) групах інтеграція була менш вираженою, хоча діти також знаходили друзів і залучалися до спільної діяльності. Учасники цих груп частіше демонстрували “дух протесту”, притаманний підлітковому віку, що зумовлювало акцент на індивідуальності та прагненні до лідерства.

Крім того, на координаторів покладалися такі завдання:

• підтримувати постійний контакт як з усією групою, так і з кожним учасником окремо;
• моніторити фізичний та емоційний стан дітей (апетит, сон, загальне самопочуття, прояви психосоматики, зміни настрою, апатію, збудженість, агресію);
• аналізувати групову динаміку (її наявність або відсутність, рівень взаєморозуміння, загальний настрій, згуртованість);
• вирішувати конфлікти між дітьми та прояснювати непорозуміння.

Незважаючи на виклики, зумовлені тривалою ізоляцією через пандемію, війну та онлайн-навчання, команда проєкту впоралася з труднощами адаптації учасників. Для багатьох дітей це був перший досвід самостійної поїздки без супроводу батьків. Процес адаптації іноді був складним: вирішення побутових питань, встановлення контактів із сусідами по кімнаті, дотримання правил. Також очікувано актуалізувалися глибокі емоційні переживання, зокрема сум за батьками та травмуючі спогади, пов’язані з війною.

Фахівці проєкту були готові до таких викликів і надавали дітям необхідну підтримку, забезпечуючи екологічне проживання складних емоцій через арттерапевтичні методики. Завдяки попередньому досвіду реалізації подібних проєктів період адаптації пройшов у керованих рамках, а всі прояви емоційних складнощів були вчасно помічені та опрацьовані.

Аналіз психоемоційного стану учасників

Для того щоб оцінити зміни, які відбулися в учасників, було проведено анкетування на початку проєкту та після його завершення. Аналізувалися такі показники:

1. Фізичний стан: апетит, сон, загальний рівень енергії.
2. Емоційний стан: загальний емоційний фон, стабільність, врівноваженість/тривожність, апатія, прояви агресії.
3. Когнітивний стан: рівень концентрації, здатність утримувати увагу, пізнавальний інтерес тощо.
4. Комунікативні навички: уміння висловлювати свої потреби, звертатися по допомогу, знаходити спільну мову з однолітками, ініціативність у спілкуванні.
5. Рефлексія: усвідомлення своїх станів і труднощів, здатність формулювати, обговорювати свої думки, емоції, враження, розуміння ситуацій.

Початковий стан учасників

На початку проєкту у багатьох учасників спостерігалися тривожність, неврозоподібні прояви, тілесні “зажими”, настороженість, замкненість або, навпаки, агресивність. Через дистанційне навчання, війну та постійні повітряні тривоги, що переривали навчальний процес, діти довгий час відчували дефіцит живого спілкування. Це позначилося на їхньому психоемоційному стані та комунікативних навичках.

Згідно з вхідним опитуванням, 33% учасників перебувають на повному онлайн-навчанні. Крім того, серед дітей є представники родин-переселенців (14%), родин, що живуть у регіонах під постійними обстрілами (26%), а також родин, які пережили окупацію (2%). 

Тому, до прикладу, під час вправи «Дерево очікувань» у перший день проєкту більшість дітей висловили бажання знайти друзів, покращити комунікативні навички, розкрити себе, подолати страх сцени і навчитися працювати в команді.

Первинне опитування показало, що 12% учасників нелегко знаходять друзів, 19% важко спілкуватися з новими людьми, а 68% відчувають себе комфортно наодинці.

Серед результатів оцінювання фізичних показників — сну, апетиту та енергії/бадьорості — за десятибальною шкалою середня оцінка сну становила 8, апетиту — 8,5, а енергії/бадьорості — 8,4.

Зміни наприкінці проєкту

В останні дні кемпу стали помітні суттєві позитивні зрушення:

• Учасники почувалися більш розкуто, їхній емоційний фон значно покращився.
• Зникли багато тілесних “зажимів”, а взаємодія стала природнішою.
• Контакт із собою та увага до інших зросли, як і рівень емпатії.
• Спілкування між учасниками стало вільним, теплим і чуйним, із повагою до особистих меж та підтримкою одне одного.
• Покращилися фізичні показники (сон, апетит, енергія).
• Зросли самооцінка, впевненість у собі, навички самопрезентації та здатність долати страхи, зокрема під час публічних виступів.

Результати анкетування

100% дітей зазначили, що їм сподобалося перебування на проєкті.

100% учасників висловили бажання взяти участь у подібних проєктах знову.

87% дітей написали у фінальній анкеті, що знайшли нових друзів під час проєкту.

90% дітей зазначили, що дізналися для себе щось нове.

60% учасників помітили зміни в собі (у характері, поведінці чи ставленні до людей) протягом проєкту.

67% дітей відзначили покращення сну та апетиту під час перебування в таборі.

Найбільше сподобалися дітям такі заняття, як акторська майстерність (40%), музична майстерня (36%), заняття з руху (32%) і прикладним мистецтвом (30%). Водночас найскладнішими, на думку учасників, виявилися творчі вечори (“страх виступів”, “хвилювання”, “треба багато підготовки”, “потрібна фантазія”) і заняття з руху (“незвичні вправи”, “виснажливо”, “тактильна взаємодія з іншими”). 

Важливо зазначити, що складність занять не завжди свідчить про негативний досвід для дітей. Іноді навпаки — подолання труднощів ставало цінним досвідом особистісного зростання:

• 31,9% дітей зазначили, що навчилися долати страх сцени та виступів;

• 29,8% дітей назвали акторську майстерність новим захопленням;

• Творчі вечори, незважаючи на складність, часто згадували як найяскравіші спогади.

Навіть ті діти, які відзначали заняття як складні, часто одночасно зазначали їх як найбільш цікаві або ті, що дали найбільший розвиток.

Порівняльний аналіз фізичних показників

Сон:

• До проєкту: 8.0 балів
• Після проєкту: 7.3 балів
• Зміна: -0.7 балів (-8.8%)

Зниження середнього показника на 8.8% можливо є природним в результаті інтенсивної насиченої програми. Діти витрачали значну енергію на емоції, творчість та соціальну взаємодію. Варто відзначити, що кількість дітей з максимальною оцінкою (10 балів) зросла з 8.5% до 21.3%, що свідчить про поляризацію: частина дітей мала відмінний сон, частина відчувала втому.

Апетит:

• До проєкту: 8.5 балів
• Після проєкту: 8.7 балів
• Зміна: +0.2 балів (+2.4%)

Зростання на 2.4% є значним позитивним результатом. Найважливіше: кількість дітей з максимальним рівнем апетиту (10 балів) зросла майже вдвічі – з 33.3% до 57.4%. Це означає, що більше половини дітей відчувають покращення фізичних показників після проєкту, що свідчить про його позитивний вплив, про натхнення та емоційне наповнення.

Енергія/Бадьорість:

• До проєкту: 8.4 балів
• Після проєкту: 8.2 балів
• Зміна: -0.2 балів (-2.4%)

Середня оцінка залишилася практично незмінною (-2.4%), однак кількість дітей з максимальною бадьорістю зросла на 38% (з 27.7% до 38.3%). Це вказує на покращення емоційного стану при наявності фізичної втоми.

Усвідомлені позитивні зміни

На запитання “Які емоції ти найчастіше переживав під час проєкту?” 90% учасників відповіли, що переважно відчували позитивні емоції — радість, сміх, щастя, натхнення, ейфорія, насолода, піднесення, любов, спокій, захоплення, бадьорість, життєлюбність.

Змішані емоції (наприклад, радість із хвилюванням, сльозами, ревнощами, тривогою, нервуванням чи втомою) відчували 25% учасників. Нейтральні або невизначені емоції були лише у 12%.

Проєкт сприяв згуртованості, покращенню комунікації та розвитку командної роботи. Учасники описували свої групи як дружні, підтримуючі спільноти, часто порівнюючи їх із сім’єю:

• “СПРАВЖНІ!!! Обожнюю всіх цих людей, вони просто сонечки, мої бубочкі!! Ми всі зловили супер коннект, вони стали мені як сімʼя ;)”
• “Вся моя група – це просто неймовірні, чарівні, творчі люди яких я дуже сильно полюбила за ці дні. Ми вже як одна родина❤️ Взагалі, я хочу з усіма підтримувати звʼязок та завжди знати, що ми поруч один з одним”

Проєкт також став простором для саморозвитку, творчих відкриттів та експериментів. Акторська майстерність, імпровізація, музичні та рухові практики виявилися важливими і новими для багатьох учасників:

• “Я спробувала себе в акторській майстерності, мені це дуже сподобалось”
• “Я спробувала себе у арт-актівізмі і зрозуміла що мені дуже цікава ця тема”

Окрім мистецьких активностей, багато хто відзначив глибші внутрішні зміни — усвідомлення себе, своїх емоцій та особистих меж:

• “Це була моя перша спроба бути ведучим”
• “Я навчився дружити і не соромитися”
• “Я спробував побороти страх сцени”

Загалом, цей досвід не лише розширив творчі горизонти, а й допоміг краще зрозуміти себе та світ, укріпити впевненість і відкритість до нового.

На питання «Які саме зміни відбулися?» учасники зазначили, що стали більш впевненими у собі, менше боялися публічних виступів або взаємодії з новими людьми:

• “Не боюсь нових знайомств, радію кожному промінчику, тепер не хвилююсь виходити на сцену”
• “Я стала більш впевненою у собі, продуктивною і відновленою духовно і фізично”

Багато відповідей пов’язано зі змінами у ставленні до інших людей, комунікаційних навичках та уважності:

• “Я стала більш відкритою і не соромлюсь себе”
• “Мені стало простіше розмовляти зі старшими за мене людьми”
• “Я навчилася бути більш уважною до людей та намагатися знаходити компроміси”

Втім, 28% учасників стикнулися з певними труднощами — зокрема, з хворобами, втомою, труднощами у комунікації з іншими дітьми, страхом сцени, викликами у спільній діяльності та суперечками.

19% дітей, які відчували труднощі, не змогли їх подолати. Решта 81% зазначили, що впоралися й ситуація вирішилася.

На питання «Що (або хто) допомогло тобі впоратися з труднощами?» учасники відповідали: координатори, ментори, психологиня, медсестра, інші учасники.

На питання «Ти жив у новому колективі, далеко від дому. Що ти зрозумів або які висновки зробив, спілкуючись із дітьми з різних регіонів України?» учасники поділилися такими думками:

• “Що ми всі глобально живемо в одній ситуації, одним великим життям, але всі життя неймовірно різні“
• “Кожен має різний бекграунд і в кожного є чому навчитися“
• “Що на всіх по різному вплинула війна“
• “Треба розмовляти українською“
• “Що усі ми різні,але нас об’єднує 2 речі: що ми всі з України і ми всі з АТФ“

Учасники також поділилися з нами своїми найцікавішими відкриттями, які були про:

• Самовираження та творчість: “Найцікавіше відкриття було для мене, що я вмію нормально танцювати”, “Що виходити на сцену одному це не так страшно”, “Вмію писати вірші, та ще й красиві вірші”.
• Силу спільноти та взаємопідтримки: “Працювати в команді насправді дуже цікаво”, “Люди — всі вони по-своєму прекрасні!”.
• Відкритість до нового і пізнання себе: “Від тебе залежить, хто ти є, і ким ти станеш”, “Я зрозуміла, що бути творчою дуже круто і тепер я цього не соромлюсь”.

Відповідаючи на питання «Що для тебе було найголовнішим під час проєкту?», найчастіше учасники відзначали цінність команди, друзів, наставників та підтримки. Багато відповідей пов’язані із творчими вечорами, виступами, заняттями музикою, акторською майстерністю та іншими арт-активностями. Ще однією важливою темою були нові знайомства та комунікація, а також відпочинок, емоційне відновлення та природа.

Для багатьох учасників проєкт став простором для глибокого самопізнання, налагодження соціальних зв’язків, виходу з зони комфорту та повного занурення у творчий і людяний досвід. 

Опитування батьків/опікунів

Після завершення проєкту також було проведено опитування батьків учасників, у якому вони поділилися своїми спостереженнями щодо стану дітей після повернення додому. 

100% батьків відзначили, що фізичний та емоційний стан їхніх дітей покращився після участі в проєкті.

За відгуками батьків, проєкт позитивно вплинув на емоційний і фізичний стан дітей, допоміг їм стати впевненішими, відкритішими та більш самостійними:

•  “Емоційний стан дуже радісний“.
• “Зникла тривожність, стала більш впевненою в собі, розкутою“.
• “Приїхав щасливий та наповнений духовно та фізично“.
•  “Став спокійніший, став набагато краще спати”.
• “Дитина приїхала наповнена сил, енергії та найкращих емоцій“.
• “Став більш цікавим до музики , більш впевнений в собі та й загалом веселішим“.
• “Дитина почала бути більш активною та продуктивною”.
• “Дитина говорить що почувається комфортніше у своєму тілі”. 
• “Після проекту повернулась натхненна, з більшою енергією та радістю“.

Батьки підкреслюють, що участь у проєкті допомогла дітям відволіктися від війни, стресу та тривожних обставин:

• “Важлива через травми війни. Треба було відволіктися, перебути в спокійному середовище.”
• “Було важливо психо-емоційне розвантаження дитини.”

Також важливим для батьків було те, що проєкт давав дітям можливість розвиватися, пробувати себе у творчості та налагоджувати соціальні контакти:

• “Син творча особистість, проект дає можливість пробувати виступати на сцені, розвиватися, знайти однодумців.”
• “Дитина змогла знайти нових друзів, спробувати себе у чомусь новому, відпочити та зануритись у теплу атмосферу.”

На запитання до батьків, який досвід, на їхню думку, отримали їхні діти, більшість зазначили, що діти отримали значний досвід спілкування та взаємодії з іншими людьми, можливість самовираження та розвитку творчих навичок, а також досвід самостійного проживання, прийняття рішень без батьків і подолання труднощів.

З розгорнутиуми відгуками батьків та дітей про проєкт можна ознайомитися нижче на сторінці.

Підсумки

Проєкт створив сприятливі умови для розвитку комунікативних та соціальних навичок, підвищення впевненості в собі та емоційного відновлення. Зворотний зв’язок від учасників підтвердив, що ця робота була важливою і трансформаційною для багатьох із них.

100% дорослих, координаторів і менторів, які працювали з дітьми під час проєкту, помітили позитивні зміни, які відбулися з учасниками за термін їхнього перебування в таборі. З часом діти почали проявляти більшу ініціативність, активність, згуртованість. Їх внутрішня комунікація в командах покращилась, з’явились нові ідеї щодо власного життя, спільні плани. Діти і після проєкту спілкуються між собою, діляться своїм життям, враженнями, планують зустрічі у майбутньому. Діти, які в перші дні були напруженими та закритими, розкрилися, почали показувати себе з різних боків, щиро здружилися, сумували в кінці проєкту — не хотіли розлучатися та коментували, що саме на цьому кемпі відчули атмосферу підтримки та єдності. 

Отже, ми спостерігали якісні зміни у фізичному і психоемоційному стані учасників, а також на когнітивному і поведінковому рівнях. Реабілітаційна цінність програми є дуже високою, продовження такої роботи є вкрай необхідним, особливо в умовах очевидної травматизації дітей і підлітків через війну і довготривалий стрес, ізольованість, проблеми з комунікацією, адаптацію та величезний рівень агресії у суспільстві.