Десятий Kids Art Retreat Project — аналіз проєкту та психоемоційного стану учасників

З 16 по 27 квітня 2026 року відбувся десятий мистецько-рекреаційний кемп у Карпатах. У проєкті взяли участь 43 учасники з Харківської, Херсонської, Одеської, Миколаївської, Донецької, Запорізької, Дніпропетровської, Сумської та Чернігівської областей України. До участі були запрошені діти віком від 10 до 16 років, які цікавляться різними видами творчості. Також були дорослі — 6 координаторів вікових груп (по двоє на кожну), 5 менторів, лікарка, психологиня, 2 волонтери та команда організаторів.

Цінності та підходи, на яких базується проєкт

Проєкт реалізується як безпечний та підтримувальний простір, спрямований на емоційне відновлення дітей, розвиток соціальних навичок і розкриття творчого потенціалу. Його дизайн базується на принципах добровільної участі, відсутності оцінювання та поваги до індивідуального темпу кожної дитини.

• Свідомий вибір участі. Кожна дитина долучається до активностей добровільно — без примусу чи тиску. Ми поважаємо право учасників самостійно обирати формат і рівень своєї залученості.
• Простір без оцінювання. Ми створюємо підтримувальну атмосферу, у якій немає місця критиці чи ярликам. Діти й фахівці взаємодіють у середовищі прийняття, що сприяє вільному самовираженню.
• Фокус на особистому розвитку. У проєкті немає конкуренції чи порівнянь між учасниками. Натомість увага зосереджена на індивідуальному поступі, сильних сторонах і внутрішньому зростанні кожної дитини.
• Партнерська взаємодія. Комунікація будується на засадах поваги та рівності — незалежно від віку чи ролі в команді. Такий горизонтальний формат сприяє довірі, відкритості та безпечному діалогу.

У сукупності ці підходи формують середовище, яке демонструє чіткий соціально-емоційний вплив: покращення рівня саморегуляції, зниження соціальної тривожності, підвищення впевненості у собі, а також розвиток навичок комунікації та командної взаємодії у дітей.

Мета реалізації проєкту:

• забезпечити дітям якісне, продумане дозвілля, що поєднує творчість, пізнання й розвиток, сприяє формуванню ширшого світогляду та розкриттю внутрішнього потенціалу;
• створити безпечне й підтримувальне середовище, у якому учасники можуть тимчасово дистанціюватися від впливу воєнних подій, відчути спокій, турботу й психологічну підтримку;
• реалізувати програму арттерапевтичних занять, спрямованих на м’яке відновлення емоційного ресурсу та стабілізацію психоемоційного стану дітей;
• ознайомити учасників із практичними інструментами саморегуляції та техніками самодопомоги, які вони зможуть застосовувати в станах тривоги чи емоційного перевантаження;
• сприяти зміцненню соціальних навичок, налагодженню взаємодії в колективі та загальному поліпшенню емоційного благополуччя дітей і підлітків.

Команда

Важливою складовою успіху проєкту стала злагоджена робота команди. Ментори забезпечували змістовну частину програми та формували середовище, у якому навчання відбувалося через досвід, творчість і взаємодію. Через музичні, рухові, театральні та імпровізаційні практики вони створювали простір, де діти могли безпечно проявляти емоції, досліджувати себе та взаємодіяти з іншими. Такий підхід сприяв зниженню внутрішньої напруги, розвитку впевненості та формуванню відчуття прийняття в групі.

Координатори вікових груп забезпечували щоденний супровід дітей у побуті та груповій взаємодії. Їхня робота була спрямована на раннє виявлення емоційних або поведінкових труднощів, підтримку індивідуального контакту з кожною дитиною та фасилітацію комунікації всередині груп. У ситуаціях конфліктів або напруження координатори допомагали дітям вербалізувати переживання, відновлювати контакт і знаходити конструктивні способи взаємодії.

Психологиня проєкту здійснювала постійний емоційний супровід дітей і дорослої команди. Вона проводила індивідуальні консультації, спостерігала за динамікою станів у групах, а також проводила психоедукаційні зустрічі, спрямовані на розвиток навичок саморегуляції, розпізнавання емоцій і ненасильницького вирішення конфліктів. Окремий фокус був на дітях, які вперше перебували без батьків або мали підвищену тривожність чи емоційні коливання. Психологиня також виступала ресурсною опорою для команди, допомагаючи координаторам і менторам у складних ситуаціях та підтримуючи їхню професійну стійкість.

Медичний супровід був забезпечений постійною присутністю лікарки, яка здійснювала моніторинг фізичного стану дітей, реагувала на запити щодо самопочуття та надавала необхідну підтримку у випадках захворювань або стресових реакцій. Важливою частиною її роботи була комунікація з батьками, що забезпечувала прозорість, довіру та додаткове відчуття безпеки для сімей учасників.

Узгоджена робота всієї команди створювала цілісну систему підтримки, у якій кожна роль підсилювала іншу. Це дозволяло не лише оперативно реагувати на індивідуальні потреби дітей, а й формувати стабільне, передбачуване та емоційно безпечне середовище. У результаті діти швидше адаптувалися, легше інтегрувалися в групу та демонстрували зростання рівня довіри, відкритості і залученості до спільного процесу.

Програма

Проєкт базується на розумінні творчості як інструменту м’якої роботи з емоційним станом, переживанням складного досвіду та відновленням внутрішніх ресурсів. Усі активності були побудовані таким чином, щоб створювати для учасників безпечний простір самовираження, у якому емоції можуть бути проявлені не лише через слова, а й через тіло, звук, рух і образ.

Центральну роль у програмі відігравали акторські, музичні та тілесно-рухові практики. Вони сприяли зниженню психоемоційної напруги, розвитку емпатії та навичок комунікації, а також посиленню довіри всередині групи. Через роботу з роллю, імпровізацію та взаємодію в сценічних ситуаціях учасники отримували можливість досліджувати власні емоційні реакції та безпечно їх проявляти.

Музична складова проєкту була спрямована на формування відчуття єдності та взаємного слухання. Спільне музикування, створення ритмів і пісень у форматі імпровізації допомагало дітям переживати досвід командної взаємодії, де важливим є внесок кожного та підтримка загального звучання групи.

Тілесні та рухові практики використовувалися як спосіб зниження напруги та відновлення контакту з тілом. Через рух учасники мали змогу краще усвідомлювати свій емоційний стан, розвантажувати накопичене напруження та повертати відчуття стабільності й заземленості.

Окремий блок становили арт-практики — малювання, колажування та інші візуальні техніки, які дозволяли працювати з внутрішніми переживаннями у м’який, опосередкований спосіб. Це сприяло розвитку усвідомленості, саморефлексії та формуванню більш глибокого контакту з власними цінностями.

Щовечора проводилися захопливі творчі заходи: презентація кімнат, модний показ, літературник, «таємний друг», концертні виступи та інші ініціативи, що створювали теплу й натхненну атмосферу. Команда проєкту активно долучалася до різних активностей і з радістю готувала номери разом із дітьми.

Кульмінаційним етапом проєкту стали творчі покази, зокрема створення та виконання власних музичних і театральних робіт. Учасники мали можливість презентувати індивідуальні та групові пісні, тексти та перформативні роботи, що стали результатом їхнього спільного творчого процесу. Цей досвід дозволив трансформувати особисті переживання у творчий продукт, посилити відчуття власної цінності та пережити досвід публічного самовираження у підтримувальному середовищі.

Фінальні виступи, що поєднували елементи театру, музики та рухової імпровізації, стали простором інтеграції всього отриманого досвіду. Вони відрізнялися від традиційного сценічного формату тим, що були побудовані на особистих історіях і спонтанній взаємодії, а не на заздалегідь прописаних ролях і жорсткій режисурі. Це дало можливість учасникам глибше відчути свободу самовираження та взаємодію в моменті.

Аналіз психоемоційного стану учасників

Для того, щоб оцінити зміни, які відбулися в учасників кемпу, було проведено анкетування на початку проєкту та після його завершення.

Початковий стан учасників

На початку проєкту діти загалом демонстрували відкритість до нового досвіду та високий рівень зацікавленості у творчих активностях і соціальній взаємодії. Водночас результати опитування показують різний рівень соціальної впевненості та комфорту у спілкуванні.

Більшість дітей (понад 80%) відповіли, що їм легко знаходити нових друзів і вони вважають себе товариськими, однак частина учасників зазначила певні труднощі: «не завжди», «не дуже», «50/50», а також залежно від компанії та контексту. Це свідчить про різний рівень соціальної адаптації та впевненості у нових групах.

Щодо перебування у великих і шумних просторах, відповіді були більш неоднорідними: частина дітей почувалася комфортно, але інша частина зазначала дискомфорт або залежно від ситуації: «інколи так, а інколи ні», «не дуже люблю шумні місця». Це може вказувати на підвищену чутливість до середовища та потребу в адаптації.

Важливим ресурсом на старті проєкту була готовність до взаємодопомоги: більшість дітей зазначили, що можуть попросити про допомогу, однак невелика частина все ж відповідала «не завжди» або «ні», що може свідчити про певну обережність у зверненні до інших у складних ситуаціях.

Попри це, мотивація до навчання та розвитку була дуже високою: майже всі учасники відповіли, що хочуть навчитися чогось нового. У поясненнях діти найчастіше говорили про творчість, музику, акторську майстерність, малювання, комунікацію та саморозвиток: «бо хочу розвиватися», «хочу навчитися нового», «бо це цікаво», «щоб знайти своє покликання», «щоб побороти страх і розвиватись».

Окремо варто відзначити, що початкові середні показники самопочуття також свідчать про певну вразливість учасників: середні значення за шкалою 1–10 становили приблизно:

• сон: ~7,6/10
• апетит: ~7,5/10
• енергія та бадьорість: ~8,0/10

Це вказує на загалом задовільний фізичний стан, однак із помітною варіативністю між дітьми — від високої енергійності до знижених показників у частини учасників. У цілому початковий етап можна охарактеризувати як поєднання відкритості до нового досвіду, високої мотивації до розвитку та різного рівня соціальної впевненості, чутливості до середовища й готовності звертатися по допомогу.

Зміни наприкінці проєкту

До завершення табору були помітні виразні позитивні зрушення. Діти стали більш відкритими та вільними у взаємодії, поступово зменшилася напруга та внутрішня скутість. Покращився контакт із собою та іншими, зросли уважність до власних станів, емпатія та здатність поважати особисті межі. Спілкування в групах стало більш природним і довірливим, особливо у підліткових командах, де з’явилося більше легкості та взаємної підтримки.

Важливу роль у цьому відігравали щоденні ранкові кола. Вони створювали безпечний простір для висловлення потреб, сумнівів і переживань, допомагали своєчасно реагувати на труднощі та підтримувати здорову атмосферу в командах. Регулярна рефлексія сприяла розвитку саморозуміння й відповідальності за власний емоційний стан.

Творчі вечори та спільні заходи об’єднували учасників різного віку, сприяли виникненню нових дружніх зв’язків і відчуттю спільності. Відсутність конкуренції посилювала щире залучення та підтримку одне одного. Діти й підлітки активно зверталися до менторів і координаторів, вибудовуючи партнерську, довірливу взаємодію.

Проєкт позитивно вплинув не лише на емоційний, а й на фізичний стан учасників. Після проєкту помітно, що діти повернулися більш «живими» та енергійними. Сон став спокійнішим і рівнішим, апетит — стабільнішим, а рівень енергії — відчутно вищим. У відповідях значно більше оцінок 8–10, що свідчить про загальне покращення самопочуття. Особливо виділяється зростання бадьорості — діти частіше описують себе як активних, включених у процес і готових до нових дій. Це добре узгоджується з загальною атмосферою проєкту — рух, природа, творчість і соціальна взаємодія дали відчутний ресурс для відновлення.

Попри виклики адаптації — перший самостійний виїзд без батьків, переживання, пов’язані з війною, труднощі співжиття — завдяки підтримці команди цей період пройшов м’яко. Учасники отримали необхідну допомогу, змогли екологічно прожити складні емоції та завершили проєкт із відчуттям зростання, прийняття й внутрішньої опори.

Результати опитування дітей

• 100% дітям сподобалося перебування на проєкті.
• 100% дітей зазначили загальне позитивне враження від перебування у кемпі та висловили бажання повторної участі у подібних проєктах у майбутньому.
• 95% дітей написали в фінальній анкеті, що знайшли собі друзів на проєкті. Лише 2 із 43 дітей повідомили, що ім складно було знайти близьких друзів упродовж проєкту.
• 93% дітей зазначили, що вони дізналися для себе щось нове під час проєкту.

Більшість дітей (приблизно 88%) зазначили, що труднощів під час участі в проєкті не виникало або вони були незначними та швидко вирішувалися. Водночас близько 12% дітей описали окремі складнощі, які є типовими для інтенсивного групового та творчого формату. Найчастіше йшлося про хвилювання перед виступами, сором’язливість, труднощі у спілкуванні та адаптації в новому колективі, окремі конфліктні ситуації, емоційні переживання (сум за домом, тривожність), а також побутові моменти або незначні захворювання.

Попри це, переважна більшість дітей зазначили, що змогли впоратися з труднощами. Основними ресурсами підтримки були ментори, психолог, координатори, друзі, а також власні внутрішні ресурси та включеність у творчі активності. Діти відзначали, що саме атмосфера прийняття та підтримки допомагала їм долати складні моменти: «Мені допомогли друзі та психологиня», «Ментори та друзі», «Я сама змогла подолати», «Все розв’язалось саме собою», «Вся команда і я сама трошечки».

Протягом проєкту майже половина дітей (58%) помітила зміни у своєму характері, поведінці або ставленні до інших. Серед описаних змін найчастіше діти відзначали зростання відкритості, впевненості, комунікабельності та емоційної стабільності. Багато відповідей стосуються покращення соціальних навичок, командної взаємодії та більш спокійного ставлення до стресових ситуацій:

• “Я тепер краще можу вливатися у нові колективи”
• “Мені стало легше комунікувати з людьми”
• “Я стала більш відкритою та добрішою для людей”
• “Я стала більш впевненішою”
• “Почав нормально дружити та бачити радощі навіть там де їх майже нема”
• “Я почала більше посміхатися”
• “Я зрозумів, що треба діяти в команді”
• “Я став добріше, сміливіше, хоробріше”
• “Я стала більш дорослою”

Решта дітей або не помітили суттєвих змін, або відзначали, що їхній стан загалом залишився стабільним. Водночас навіть серед цих відповідей часто звучало покращення емоційного стану, легкість у спілкуванні та позитивні враження від досвіду участі в проєкті.

На питання «Чи покращився твій сон та апетит за час проєкту?» приблизно 84% дітей відповіли, що помітили позитивні зміни.

Близько 76% дітей помітили покращення фізичного стану під час проєкту.

На питання «Які емоції ти найчастіше переживав під час проєкту?» діти переважно зазначали позитивні емоції: 39 із 43 дітей (91%) найчастіше відчували радість, сміх, щастя та загальне емоційне піднесення під час участі в проєкті. Значна частина учасників також відзначала натхнення, зацікавленість, захоплення новими активностями та відчуття любові й підтримки в колективі. Окремі діти описували спектр емоцій як дуже різноманітний, поєднання радості з іншими станами (втома, здивування, ніжність, спокій, гордість).

Невелика частина дітей (4 дитини) зазначала, що іноді переживала сум за домом або короткочасне розчарування чи хвилювання, зокрема під час виступів або завершення табору, проте ці емоції не домінували в загальному досвіді.

Найчастіше повторювані відповіді дітей:

• “Радість”
• “Радість, сміх, веселощі”
• “Радість та натхнення в кожній миті”
• “Я була дуже щасливою”
• “Сміх, радість, ніжність”
• “Радість, здивування, захоплення”
• “Неймовірної радості”
• “Радість, любов, єдність, спокій”
• “Мені частіше всього було дуже весело”
• “Радощі за усіх”

Відповідаючи на запитання «Що для тебе було найголовнішим під час проєкту?», більшість дітей називали спілкування, дружбу, команду та можливість бути залученими до спільних активностей. Для учасників ключовою цінністю став живий контакт з іншими людьми, відчуття підтримки та нових знайомств: «Друзі», «Дружба», «Живе спілкування з людьми», «Комунікація з іншими», «Коло людей поруч», «Єдність», «Комфорт», «Підтримка людей, які вірять в тебе».

Важливим також був творчий і активний компонент проєкту — можливість проявити себе, спробувати нове та брати участь у різних форматах діяльності: «Творчі вечори», «Акторська майстерність», «Приймати участь у всіх перформансах», «Розкрити себе та свої здібності», «Спробувати себе у різних напрямках», «Креативність і творчість», «Бути залученим в різні активності».

Частина дітей підкреслювала значення загального емоційного досвіду та відпочинку: «Відпочинок», «Сон», «Виспатись», «Знайти нових друзів, відпочити, набратися емоцій», «Усе», «Все, що тут проходило».

Окремі відповіді відображають індивідуальні важливі сенси: «Розмова з друзями», «Час з друзями», «Зробити подарунки», «Побути в команді та бути залученим в різні активності», «Навколишні люди та самопочуття», що свідчить про багатовимірність досвіду дітей у проєкті — від соціального до емоційного та особистісного.

Найцікавіші відриття під час проєкту

Під час підсумкового опитування діти розповіли, що нового та важливого вони відкрили для себе. Серед найчастіших згадок — акторська майстерність, музика, рухові практики, створення колажів, малювання на футболках та похід у гори. Діти писали: «Акторська майстерність», «Творчі вечори», «Рухові практики», «Записала пісню», «Я навчився грати на укулеле», «Я навчився грати на глюкофоні», «Похід в гори», «Похід до річки».

Багато відповідей стосувалися подолання внутрішніх бар’єрів і зростання впевненості в собі: «Я можу бути актором», «Я можу виступати на публіку», «Я стала менше боятися перед виступами», «Я можу побороти свій страх та вийти на сцену», «Я не боюся сцени», «Я можу набагато більше, ніж думаю», «Я відкрила для себе, що щоб все виходило треба зібратися та почати працювати».

Окремо діти відзначали важливість емоційного та особистісного досвіду: «Я полюбила природу ще більше», «Я відкрила для себе, що все що я роблю має право існувати», «Я люблю людей і себе також», «Я не знала, що я можу класно співати», «Я стала більш впевненою в собі».

Також звучали прості, але дуже щирі відкриття про радість взаємодії та досвіду: «Діскотеки – це прикольно», «Багато друзів та нові враження», «Дорослі не завжди серйозні і це добре», «Інші люди не бачать мої помилки так як я», що в цілому показує, що проєкт став для дітей простором творчого розкриття, сміливості, нових навичок і глибоких особистих інсайтів.

У відповідях на запитання про побажання для команди дорослих переважали слова вдячності, тепла та підтримки. Діти високо оцінювали роботу менторів, координаторів і всієї команди, відзначаючи їхню доброту, залученість і здатність створювати безпечний та дружній простір. У багатьох відповідях звучало прохання зберігати цей формат роботи та продовжувати проєкт у майбутньому, щоб ще більше дітей змогли отримати подібний досвід.

Не можемо не поділитися цими щирими побажаннями від дітей:

• “Не зупиняйтесь, будь ласка, чекаю на ще більші ваші проєкти”
• “ВИ ВСІ ПОТУЖНІ, ДЯКУЮ ВАМ!!”
• “Нехай в вас завжди буде бажання робити ще щось подібне”
• “Я дуже дякую за те що дозволяли нам все та були такими добрими до нас. Ви всі дуже круті та веселі”
• “Бажаю здоров’я, щастя, відпочинку”
• “Продовжуйте свою справу, ви просто чарівні”
• “Я дуже вам вдячна за цей прекрасний проєкт, який подарував мені багато нових емоцій”
• “Я дуже люблю всіх, ви найкращі”
• “Щоб це був не останній заїзд”
• “Залишайтеся такими ж крутими і веселими”

Опитування батьків/опікунів

Після завершення проєкту було проведено підсумкове опитування батьків/опікунів учасників. Метою анкетування було зібрати зворотний зв’язок щодо емоційного та фізичного стану дітей після повернення додому, оцінити рівень задоволеності участю в проєкті, а також виявити можливі труднощі чи зміни, які відбулися внаслідок участі.

Батьки поділилися власними спостереженнями щодо адаптації дітей після кемпу, характеру їхніх спогадів, міжособистісних змін, рівня відкритості, ініціативності та емоційного стану. Отримані відповіді дозволяють оцінити вплив проєкту на дітей у короткостроковій перспективі та зафіксувати ключові результати й якісні зміни.

Більшість дітей після завершення проєкту продовжують регулярно згадувати про нього та ділитися враженнями з родинами. Для багатьох цей досвід став емоційно значущою подією, яка залишила теплий і тривалий слід. Діти згадують нових друзів, атмосферу підтримки, творчі заняття, концерти, виступи, походи в гори, прогулянки, настільні ігри та спільні вечори. Батьки відзначають, що діти переглядають фото й відео, розповідають історії з кемпу, підтримують зв’язок із новими друзями та часто повертаються до спогадів навіть через певний час після завершення проєкту.

Особливо цінними для учасників стали взаємодія з менторами та координаторами, відчуття прийняття, підтримки та можливість вільно проявляти себе у творчості. Діти згадували про досвід виступів на сцені, музичні та акторські заняття, командну взаємодію та моменти подолання хвилювання перед публічністю.

У відгуках звучали слова: «Каже, що це був найкращий табір, де вона коли-небудь була», «Похід — це окреме “Вау”», «Залишився б там жити, якби можна було», «От би і в школі такі були заняття», «Постійно згадує і посміхається». Для багатьох дітей проєкт став не лише джерелом позитивних емоцій і нових знайомств, а й простором досвіду, який продовжує підтримувати їх після завершення участі.

99% батьків зазначили покращення фізичного та емоційного стану дітей після завершення проєкту.

Ключові зміни у фізичному та емоційному стані дітей після участі в проєкті (за результатами опитування батьків):

• Психоемоційне відновлення та зниження тривожності. Проєкт став для дітей безпечним простором відпочинку від тривалого стресу, повітряних тривог та онлайн-навчання. Батьки відзначають зменшення знервованості, більш спокійні реакції на стресові фактори (зокрема гучні звуки), здатність до діалогу замість емоційних вибухів та загальне відновлення внутрішньої рівноваги.
• Підвищення емоційної стабільності та покращення настрою. Діти повернулися більш урівноваженими, з кращим настроєм і більшою кількістю позитивних емоцій у повсякденному житті.
• Соціалізація та зростання відкритості. Кемп став простором живого спілкування та подолання ізоляції. Збільшилася готовність до взаємодії з однолітками й батьками, діти частіше діляться переживаннями, проявляють ініціативу та висловлюють власну думку.
• Розвиток самостійності та впевненості. Для багатьох це був перший досвід самостійної поїздки. Батьки відзначають зростання відповідальності, здатності аргументувати свою позицію, шукати компроміси в конфліктах і готовність до нових викликів.
• Фізичне відновлення та підвищення енергії. Діти повернулися бадьорими, відпочилими, сповненими сил, з більшою активністю та натхненням.
• Творче самовираження та відчуття приналежності. Проєкт створив простір для творчої реалізації, підтримки та прийняття, де діти змогли відчути себе частиною спільноти.

«Ці одинадцять днів змінили дитину — він став більш впевнений та спокійніший емоційно.»

«Емоційний та фізичний стан покращився в багато разів. Було помітно і відчутно, що проєкт дав новий ковток повітря і бажання жити творчістю.»

«Вона стала більш спокійна, відкрита, сяє.»

«Дитина приїхала з неймовірно великою кількістю енергії. Уже понад 10 днів минуло, а енергія нікуди не зникла.»

«Донька стала більше вірити у себе, у свої сили. Менше тривоги. Менше переживань щодо майбутнього.»

«Він став більш відкритим до спілкування, з’явилися нові мрії.»

Така динаміка свідчить про позитивний вплив проєкту не лише на емоційний стан дітей, а й на їхню впевненість, мотивацію, соціальну активність та відновлення внутрішніх ресурсів

100% батьків зазначили, що для них участь дитини в проєкті була важливою.

Більшість батьків зазначили, що під час участі дітей у проєкті суттєвих труднощів не виникало. У відповідях переважали формулювання «труднощів не було», «все було добре організовано», «усі були на зв’язку». Батьки позитивно оцінювали організацію проєкту, відзначаючи продуманість процесів, доступність команди та якісну комунікацію.

Водночас у поодиноких випадках фіксувалися природні хвилювання, пов’язані з безпековою ситуацією в країні, дорогою до місця проведення табору, сепарацією під час першого тривалого перебування дитини без батьків, а також переживаннями через стан здоров’я дітей. Важливим фактором підтримки для батьків стали детальні організаційні матеріали, батьківські чати, постійний зв’язок із координаторами та командою проєкту, можливість оперативної комунікації з дитиною, а також довіра до фахівців табору. Батьки окремо відзначали значущість відкритої взаємодії та турботливого супроводу команди, що допомагало знижувати тривожність і створювало відчуття безпеки та спокою протягом усього проєкту.

У відгуках батьків звучали такі слова:

• «Ми відкрили для себе дитину з іншого боку. Було видно, наскільки наш син багатогранна особистість.»
• «Моя дитина була досить емоційно виснаженою до проєкту, але як тільки почула про нього — загорілась ідеєю потрапити туди.»
• «Дитина змогла повністю переключитися зі щоденних тривог і переживань у безпечний, дружній і творчий простір.»
• «Цей проєкт — як ковток свіжого повітря, який надав сили, наснаги та усвідомлення того, що життя цікаве та має багато різних граней.»
• «Дитина відкрилась і стала менш сором’язливою, здобула новий досвід і навички.»
• «Це стало початком змін, і я їх відчуваю.»
• «Вона змогла відчути себе сильною і справжньою.»
• «Він відпочив, занурився у творчу атмосферу. Справжня терапія.»
• «Донька наче потрапила в іншу реальність, де не було вибухів і тривог, а навколо були природа, друзі та спокій.»
• «Навіть якщо син мало про це говорить, ми бачимо результат: він відпочив і внутрішньо змінився.»
• «Це був перший досвід самостійної поїздки, і він став дуже важливим кроком дорослішання.»

У контексті тривалого стресового середовища такі зміни є важливим маркером підвищення резильєнтності та відновлення внутрішніх ресурсів дітей. Ефект проєкту зберігається після його завершення та проявляється у повсякденному житті й навчанні.

Підсумки проєкту

Проєкт став безпечним простором, де діти могли творчо проявляти себе, відновлювати внутрішній ресурс, зміцнювати відчуття власної цінності та вибудовувати підтримувальні зв’язки. Через творчість, спільну діяльність і взаємодію вони розвивали комунікаційні навички, вчилися співпрацювати, проявляти ініціативу та висловлювати свої думки й почуття.

Протягом проєкту було помітно, як діти ставали відкритішими, впевненішими та активніше долучалися до спільної роботи. Ті, кому на початку було складніше адаптуватися чи взаємодіяти з іншими, поступово включалися в процес, знаходили друзів і відчували підтримку групи.

Одним із найцінніших результатів стало формування атмосфери довіри, прийняття та взаємопідтримки. Діти створили спільний досвід, який не завершився разом із проєктом: вони продовжили спілкуватися й підтримувати зв’язок після його завершення. Це свідчить про важливість пережитого разом досвіду та силу спільноти, що сформувалася.

Проєкт став місцем, де діти могли відчути радість, безпеку, приналежність і свободу бути собою. Саме такі досвіди створюють основу для розвитку, стійкості та відновлення в умовах сьогодення.

Текст — Інна Хартова, психологиня проєкту