Микола Глібович — коміксар, викладач коміксів та візуального мислення, фотограф, куратор творчих майстерень.

Софія Козлова — художниця та волонтерка, яка працює з темами маскування і трансформації ландшафту під час війни. У своїй практиці вона поєднує художнє дослідження з досвідом роботи в центрі виготовлення маскувальних сіток у Львові.

Олена Каїнська живе та працює у Львові. Основними темами її мистецьких досліджень є травма, пост-травматичне відновлення та психо-соматичне зцілення. У живописі Олена працює із спрощеними символічними óбразами, у які закладає багатошарові сенси. Поєднуючи ці óбрази з поетичними текстовими наративами, розгортається простір внутрішнього досвіду й рефлексії.

Після відкриття виставки в “Пороховій вежі” відбудеться концерт гурту “Cells Interlinked”.

Cells Interlinked / «Клітини Зв’язані» — музичний проєкт львівських музикантів Марії та Альберта Захарових, які понад двадцять років працюють у різних жанрах електронної, індустріальної, EDM та інді-рок музики. Проєкт виконує наживо інтелектуальну електронну музику «для вух» на сучасних репліках вінтажних синтезаторів, досліджуючи зв’язок між традиційною електронною музикою та сучасною ембієнтною музикою. У своїй творчості Cells Interlinked поєднують аналогові синтезатори, польові записи та імпровізаційний підхід, створюючи простір для уважного слухання й споглядання.

Для Cells Interlinked музика є практикою перетворення травматичного досвіду на простір споглядального переживання простої реальності. Ця музика не про війну, але вона народилася під час війни. Вона виросла з досвіду, який навчив авторів проєкту, що навіть у найважчі часи людина здатна віднайти внутрішню опору в уважному вдивлянні та вслуховуванні у світ навколо: у рух хмар, шум вітру, спів птахів чи саму присутність звуку. Саме така уважність є одним із природних шляхів зцілення, що може допомогти людині не тікати від болю, а поступово трансформувати його у глибше відчуття життя, тиші та єдності з реальністю.

Під час концерту гурт презентує музику з нового альбому Cold Spring Notes — збірки музичних замальовок про внутрішній спокій, природу та здатність людини зберігати відкритість і чутливість навіть у часи глибоких суспільних потрясінь. Цей альбом, виданий аргентинським лейблом Cyclical Dreams, став своєрідним щоденником внутрішніх станів, народженим із живих імпровізацій, записаних серед природи під час четвертого року війни.

Вхід вільний.

Орнамент руху двох різних ритмів тіла пронизує простір. Прийняття. Супротив зсередини визначає сформований саме цим тілом орнамент. Мова, чутлива до болісних розривів м’язів та фасцій часу, розпадається та формується. Народжені з болісного руху, форми втілюються у схеми та технічні малюнки.

Експозиція складається з робіт, створених мисткинею протягом шістнадцяти років після важкої аварії у юному віці. Вони є відокремленням “Я” від частини тіла — коліна — та винесенням його як точки та джерела болю назовні. Протезоване та реконструйоване коліно стає окремою формою пізнання. Воно уможливлює наближення до досвіду тих, хто тримає лінію оборони. Відео, схеми, малюнки та тексти є свідченнями вивертання часу через біль. Тіло — це єдиний час, що існує.

Дарія Кузьмич (1991, Київ) живе і працює в Києві. Навчалась на факультеті живопису в НАОМА у Києві (2015) та в Університеті Мистецтв в Берліні (UdK, 2021). З 2025 року — докторантура з художньої практики в HFBK Hamburg. Через малюнок, текстиль, відео, інсталяцію, текст та учасницькі практики досліджує темпоральність у звʼязку з кризами та травматичними досвідами.

Так буває раз в ніколи. В театр заходить герой. Не той, що коханець, не той, що з п’єс класиків. Той, який з плоті і крові. Той, який знає ціну і плоті, і крові. Той, який бачив усе (крім вистав Віденської опери). Він – український солдат. Його розповідь веде нас найстрашнішими і найважливішими сторінками нашої історії останніх років: Революція Гідності, окупація Криму, оборона Маріуполя. Його досвід – відчайдушна боротьба, запеклий опір, полон, який пройшов з гідністю.

Але! Це буде історія не тільки про війну! Там буде музика (не опера), там будуть молоді та красиві актори і акторки, там будуть пісні, там буде подорож! Там буде трохи болю. Можливо, ви навіть заплачете, але це ж – театр, тут можна плакати навіть героям.

Режисерка та драматургиня – Анастасія Косодій
Сценографка та художниця з костюмів – Тереза Барабаш
Автори пісень: Юрій Гуржи, Григорій Семенчук
Ролі виконують:
Жінка якій пощастило – Таїсія Малахова
Чоловік який хоче допомогти – Ростислав Колачник
Чоловік якому все ясно – Михайло Понзель
Жінка на межі – Анастасія Перець
Жінка в очікуванні – Тетяна Шелельо

Вистава “Плейлист подорожнього” відбувається на малій сцені Театру Лесі (вхід з вул. Захисників України).
Тривалість: 1 год 50 хв (без антракту).

Зверніть увагу: у виставі є сцена, яка відбувається у повній темряві; сцени з описом насильства та жорстокості; сцена з запаленою цигаркою; сцени з використанням штучного диму. Будь ласка, зважайте на це, якщо ви – вагітна, маєте хвороби дихальних шляхів або алергію. Також у виставі присутня лайка та гучні звуки.

Текст від авторів:

У цьому проєкті наша мета – показати колаборацію, яка сталася в ательєнормально між Ірою та Лєрою, як поєдналися два різні світи і дві різні техніки. Лєра пише живопис, який Іра доповнює сенсом та графічними малюнками, додаючи творові розвитку та конкретики.

Наша ідея – створити простір майстерні на тиждень у тому самому місці, де ми і будемо зупинятися у Львові. Наче глядач приходить у гості в майстерню-житло. Цієї зими у Києві ми часто збиралися саме вдома через різний графік відключення світла. Там готується суп, а тут вже створюється робота. Там кішка стрибнула на роботу – і усе перевернула… Але все це краще, ніж не зібратися зовсім і не працювати.
На нашій події ми хочемо показати цей «метод»: Іра Голобородько, учасниця ательєнормально, у реальному часі буде доповнювати живопис Лєри Тарасенко, наче вдома.

Ательєнормально вже 8 років. У студії є митці з синдромом Дауна і без, ми є і кураторами один одного, інколи друзями, співробітниками. Міняємося ролями в залежності від потреби та проекту. Наш останній рік був доволі насичений виставками і подіями. На минулому Венеційському бієнале представляли український павільйон у складі. Наразі нас сім учасників, наша студія працює стабільно на даний момент. Деякі мистці виїхали за кордон. Ми є учасниками багатьох українських і міжнародних проектів.

Вистава Театру Незламних та Першого театру.

Драматургія: Ірина Гарець, Роман Онучко, Руслан Пригода, Філіп Хворостянкін
Режисерка, музична режисерка – Світлана Федєшова
Художник – Богдан Поліщук
Художник по світу – Світлана Коренькова
Музичне оформлення – Денис Монастирський, Назарі Красовський
Консультантка з композиції пісень – Таїсія Малахова
Звукорежисер – Остап Шупер
Дизайнерка – Христина Куч

Акторський склад: Роман Онучко, Олександр Март, Руслан Пригода, Вікторія Хемич, Катерина Кіт-Садова, Денис Монастирський, Олександра Шимко, Богдан Вараниця, Назарі Красовський, Вадим Прокопчук, Тетяна Тарасова, Оленка Сіра, Вячеслав Мойсєєв, Вадим Самоквас, Олег Ярош, Тарас Лагно, Владислав Хархардін, Назар Попов, Максим Підлісний.

Вік: 18+
Тривалість: 50 хв.

Проєкт “Одіссей. Повернення” втілювала команда ГО “Львівський Культурний Центр” спільно з ЛКП “Львівське радіо” впродовж чотирьох місяців за підтримки Українського культурного фонду. Головною метою було створити мистецький інструмент для осмислення досвіду повернення ветеранів та ветеранок.

Участь у проєкті взяли Даша, Ганна, Кіра, Олекса, Рост, Саша, дві Влади, Весна і Захар — випускники Kids Art Retreat Project та звичайні підлітки, які люблять Radiohead, малювати, плавати, закохуватися, дивитися фільми й зустрічатися з друзями.

Протягом трьох місяців вони писали, співали, танцювали, обіймалися, сміялися, плакали та часто зустрічалися, щоб розповідати про те, ким вони є і що переживають. У цьому процесі їх підтримували українські та британські митці, психологи та продюсери — зокрема Джеймс Лідбіттер, Дженна Омельченко, Анастасія Косодій, Марія Феленко, Катерина Кроха, Андрій Птіцин та Оксана Чиж.

Результатом став поетичний, мозаїчний фільм про життя біля лінії фронту очима підлітків: без фільтрів, звичайне і водночас надзвичайне. У ньому — пошуки себе, почуття приналежності, любов і злість, спроби жити всупереч постійній небезпеці.

Фільм створений у межах проєкту Balmy Ukraine, який є частиною ініційованого the vacuum cleaner проєкту Balmy Army, та втілений у партнерстві з British Council, ГО “Незалежні культурні ініціативи” та Art Therapy Force.