Лекція Анжели Кеннеді “Оцінка та докази для травмоінформованого підходу”

У цій лекції Анжела Кеннеді розповіла про доказову базу травмоінформованого підходу, моделі і типи його оцінки, а також про важливість навчання і контексту застосування підходу.  

Анжела Кеннеді — професорка, клінічна психологиня і лідерка травмоорієнтованого підходу у Великобританії. Вона має за плечима чималий досвід роботи на вищих керівних посадах у системі Національної служби охорони здоров’я та Інтегрованої системи охорони здоров’я Великобританії. Крім того, Анжела також є феміністкою і мисткинею, і зараз працює над створенням документального фільму про те, як медики переживають власні спроби суїциду.

Пропонуємо відеозапис і короткий конспект лекції для тих, хто не зміг приєднатися до зустрічі. Ця лекція буде корисною для студентів і фахівців мистецького профілю, психологів, арттерапевтів та всіх, хто цікавиться темою травми та планує створювати травмоінформовані проєкти.

Оцінка і результати

Для чого нам потрібно досліджувати результати травмоінформованого проєкту? По-перше, для того, щоб переконатися в тому, що ми дійсно робимо щось корисне. І по-друге, аби впевнитися, що ми не шкодимо своїми діями. Моніторинг і аналіз результатів мотивують команду до дій, оскільки таким чином ми можемо виявити наш внесок. Тим більше це має значення, коли ми працюємо з грантами та інвестиціями, і маємо продемонструвати іншій стороні очікувані результати проєкту. 

Наразі існує доволі значна кількість досліджень травмоінформованого підходу. Це науково-медична література, завдяки якій можна переконатися в тому, що травмоінформований підхід має доказову базу, підтверджену медичними дослідженнями. До прикладу, є безперечні докази позитивного впливу використання підходу відносно людей, що мають алкогольну залежність. Також нам відомо, що травмоінформований підхід може допомогти у випадках, коли людина зазнає утисків. 

В чому його особливість? Як мінімум в тому, що проєктами на основі травмоінформованого підходу можуть займатися абсолютно будь-які організації, які отримали для цього необхідні знання і навички. В Уельсі існує спеціальна програма для оцінки травмоінформованого підходу. Це дослідження, яке проводиться в кількох університетах країни. Його результати доволі однозначні і вони вказують на те, що підхід ефективний. Тож наразі можемо спостерігати, як поступово змінюється відношення до травмоінформованого підходу. Назви деяких з цих досліджень Анжела представила у презентації під час лекції. 

Крім того, у Великобританії існує доволі багато досліджень ролі мистецтва в лікуванні травми. Незалежно від виду творчих активностей, ці дослідження доводять позитивний вплив мистецтва на симптоматику травмованої спільноти. Також ми знаємо, що проєкти на рівні громад є достатньо ефективними, і що вони сприяють загальному підвищенню ментального здоров’я їхніх членів. Такі проєкти слугують перехідною ланкою між громадою і послугами міністерства охорони здоров’я, підтримуючи людей, яким потрібна допомога вже зараз. Крім ментального здоров’я, які є ще цілі і що ми бажаємо досягти, впроваджуючи травмоінформоване мистецтво в громаді? Подібні проєкти підтримують функціонування групи людей як культурної спільноти, що послуговується спільною мовою і ідентичністю. Мистецтво може відкрити спільноті те, що є важливим для неї, і те, що необхідно змінити.

Модель, яка поєднує мистецтво і здоров’я

Анжела запропонувала модель, яка може стати в нагоді тим, хто за допомогою свого мистецтва планує впроваджувати проєкти і зміни у громаді. Ця модель не є універсальною, її можна змінювати залежно від контексту і характерних для вашого регіону практик. Спочатку ми маємо врахувати такі компоненти підходу, як соціальна взаємодія, фізична активність або мозкова стимуляція. Далі ми отримуємо відповідь або реакцію громади на ваші заходи. Тут ми можемо оцінити вплив на свідомість учасників, наприклад, на такі психологічні показники, як настрій, мотивація, емоції. Оцінити відповідь тіла, зміну гормонів у крові. Або зауважити вплив на соціальну взаємодію і поведінку. Всесвітня організація охорони здоров’я у своєму дослідженні травмоінформованого підходу виокремила чотири різні типи інтервенцій залежно від результату: запобігання, промоція ментального здоров’я, керування впливом, активне лікування. Більш детально цю модель можна розглянути на картинці нижче.

Принципи роботи у травмоінформованому підході та інші моделі 

В США та Великобританії існує рух у сучасному мистецтві, який відноситься до напряму Arts and Health і називається Social Prescribing. Також тут можна застосувати фреймворк оцінки проєктів напряму Creative Health. Цей напрям має подібні техніки і методики, які застосовуються у травмоінформованому підході. Тож згідно цій рамці, гарні проєкти є орієнтованими на особистість або групу людей, справедливими (рівними у можливостях), безпечними, творчими, спільними, реалістичними, рефлексивними та стійкими. Є безліч інших моделей, в яких представлені схожі принципи роботи з громадами. До прикладу ще, ось ця. 

Всі ці поняття і критерії впливу можуть здатися чіткими і зрозумілими, але насправді їх  не так легко оцінити і виміряти. Загалом всі ці поняття описують певну соціальну єдність, яка виникає в процесі реалізації проєкту. Тут варто зазначити, що під час розробки проєкту важливо зрозуміти, наскільки культурно єдиним є ваш проєкт з настроями громади. Не треба забувати про безпеку і критику. Запитайте себе, чи готові ви до критики, якою вона може бути і як ви збираєтеся її оцінювати. Зверніть увагу на ресурси, якими володієте. Не забувайте про відкритість всього процесу реалізації проєкту. За потреби ви маєте вміти швидко його змінити. Якщо ви застосуєте всі ці принципи на практиці, матимете гарний результат.

Чеклисти 

Під час проведення подібних проєктів варто замислитися над принципами, запропонованими професоркою Наталі Еделман для проєктів у будь-яких сферах соціальної діяльності. 

• Подбайте про соціальну справедливість: подолання депривації та нерівності.
• Сформулюйте відносини дослідник-учасник у групі.
• Розширюйте можливості окремих людей і громад через вибір і свободу волі. 
• Підкресліть сильні сторони і стійкість. Вибудуйте спротив для стресових ситуацій. 
• Зведіть до мінімуму повторну травматизацію.
• Визнайте потенційний вплив травми на всіх учасників.
• Прагніть бути культурно компетентними та створюйте безпечне середовище.

Під час реалізації проєкту важливо підтримувати здоровий клімат у команді. І ось чеклист, який допоможе вам його оцінити.

Після проведення травмоінформованих проєктів необхідно оцінити їх результативність. Для цього ви можете скористатися чеклистами, представленими далі. Наприклад, ви можете запитати себе, як ви оцінюєте вплив, чи ви моніторили його протягом тривалого часу, які інструменти використовували для оцінки, як досягали конфіденційності і анонімності зібраних даних тощо. Або доповнити наступні твердження:

• Захід було проведено…
• Я навчився(лась)…
• Я став(ла) більш досвідченим(ною)…
• Вплив результатів на мою практику у майбутньому…

Як навчитися травмоінформованому підходу організації, в якій я працюю?

Існує таке поняття, як trauma-informed learning organisation, тобто організація, яка знаходиться в процесі вивчення травмоінформованого підходу. Якщо ви бажаєте, щоб у вас на роботі або в університеті застосовувався травмоінформований підхід, перше, що необхідно зробити, це забезпечити правильне розуміння цього підходу у вашому конкретному контексті. Пам’ятайте, що контекст має значення. Ви маєте зрозуміти ситуацію, в якій перебуває ваша спільнота, щоб створити рамку своєї роботи. Дослідити фактори, які найбільше впливають, зрозуміти природу цієї спільноти. Коли ви сформулюєте це бачення, можете визначити речі, які допомагають особисто вам покращити своє ментальне здоров’я і лікувати травму. Далі спробуйте поширити і застосувати ці знання серед інших. 

Вивчаючи існуючі дослідження про травмоінформований підхід і оцінюючи власний досвід, ви можете зрозуміти, які практики слід використовувати у конкретних ситуаціях. Якщо слідувати цим принципам, з часом формується так звана культура навчання. На цьому етапі важливо знайти однодумців, з якими ви б могли сісти один навпроти одного і поставити наступні питання: 

• За які дії ви взяли відповідальність на себе?
• Чому це важливо?
• Що може бути основною перешкодою для досягнення цього? Що потрібно, щоб подолати ці бар’єри? 
• Які дані у вас є?
• Які історії ви можете розповісти?
• Які картинки ви можете показати?
• Яка музика ілюструє ваш підхід? 

Ці питання є базовими для принципу, який називається “Заклик до дій”. Вони допомагають зрозуміти, що ми можемо змінити на краще. Просто відповівши на ці питання, ми отримаємо дані, які допоможуть нам створити наш особистий травмоінформований підхід.

Лекція відбулася 14 травня 2024 року у межах пілотного проєкту з травмоінформованого мистецтва для українських університетів, започаткованого українськими та британськими експертами з Харкова, Львова, Івано-Франківська, Кропивницького, Лондона та Единбургу за ініціативи Art Therapy Force.