Ukrainian Artists Camp
Митці і мисткині відіграють важливу роль у відновленні українського суспільства. Вони документують події, свідчать про досвід людей, підтримують психологічно, допомагають розвивати стійкість, зміцнювати ідентичність і об’єднувати громади навколо спільного минулого та майбутнього. Очевидно, що їм теж потрібна підтримка та відпочинок.
«Митці з України будуть на передовій відбудови країни, загоєння пошкоджень і руйнувань, які залишила війна. Ми відчули в 1990-х, як насильство і травми впливають на суспільство в цілому, і ми знаємо, якою вирішальною є роль митців і мистецьких практик у допомозі суспільству розпізнати й опрацювати свою травму та розпочати процес зцілення» — говорить Ленка Удовічкі, сербська режисерка і директорка театру Ulysses.
Ukrainian Artists Camp — це серія освітніх ретритів для українських мисткинь у Хорватії. Проєкт виник у 2022 році у відповідь на початок повномасштабного вторгнення і відтоді в ньому взяли участь 135 осіб віком від 5 до 67 років.
Перші два кемпи відбулися у 2022 році і були покликані долати проблеми фрагментації культурного та мистецького сектору, адже серед їхніх учасниць були як тимчасово переміщені особи, так і ті, хто залишився в Україні. Це були представниці українських вищих мистецьких навчальних закладів, фахівчині, які цікавляться мистецькою терапією та працюють у громадах, студент(к)и останніх курсів дотичних спеціальностей та їхні діти.
Освітня частина програми була зосереджена на мультидисциплінарних підходах до арттерапії, яку проводив професор Найджел Осборн разом зі своєю командою. Перший кемп мав перформативно-терапевтичне та міжсекторальне спрямування, тоді як другий зосереджувався на музичній і тілесно-орієнтованій терапії.
Ось як це було.
Організаторами проєкту були хорватський театр-фестиваль Ulysses та українська громадська організація “Арт Дот”. Проєкт підтримали приватні донори, хорватський IT стартап “Infobip”, організація “Continental wind partners” та інші партнери.
Ukrainian Artists Camp 2026
Третій кемп відбувся наприкінці липня 2026 року. Цього разу його метою було створити безпечний і підтримуючий простір для відновлення, рефлексії та зміцнення психоемоційного здоров’я українських мисткинь поза безпосереднім воєнним контекстом, з метою збереження їхньої спроможності й надалі продовжувати свою роботу. Участь у кемпі взяли 30 осіб. Програма поєднувала мистецькі та освітні активності, обмін досвідом і відпочинок на пляжі.
Як і попередні два кемпи, цьогорічний відбувся на території національного парку Бріюні — архіпелагу з чотирнадцяти островів в Істрії, колишній італійській провінції на північному заході Хорватії. Один із них, Малі Бріюні, за часів Югославії був приватною резиденцією Йосипа Броз Тіто. Острів відвідували, зокрема, Індіра Ганді та Хайле Селассіє.
Кемп відбувся в межах проєкту ARC, спрямованого на посилення стійкості та підтримку професійного розвитку українських мисткинь через мистецькі і терапевтичні практики. Проєкт реалізовали театр Ulysses у співпраці з ГО “Арт Дот” за підтримки Міністерства закордонних та європейських справ Хорватії.
Про Ulysses
Ulysses було засновано у 2001 році, після війни на Балканах, як точку зустрічі для митців з різних країн колишньої Югославії та всього світу, незалежно від релігії, етнічної приналежності або походження. В основі проєкту була ідея створити безпечне середовище для творчого обміну та зцілення через мистецтво. Після пережитого воєнного досвіду мистецтво мало стати способом відновлення професійних зв’язків, повернення до творчості та поступового опрацювання колективної травми. За понад двадцять років Ulysses прийняв більш ніж 3000 учасників із різних країн. Театр також реалізує освітні та соціальні програми, зокрема працює з дітьми в Боснії та Герцеговині й проводить заходи для дітей з інвалідністю. Саме цей досвід став одним із підґрунтів для співпраці з українськими мисткинями і ГО “Арт Дот” під час повномасштабної війни.
Команда
Найджел Осборн — композитор, арттерапевт та фахівець із використання музики та мистецтва для підтримки дітей, що були травмовані внаслідок воєнних конфліктів. Його метод був розроблений під час війни в Боснії та Герцеговині (1992-1995), згодом реалізований на Балканах, Кавказі, Близькому Сході, у Східній Африці, Південно-Західній Азії та Індії.
За свою роботу з боснійськими дітьми під час облоги Сараєва Найджел Осборн був нагороджений Freedom Prize of the Peace Institute. Він також працював у Комітеті захисту працівників Польщі (1970–1989), Громадському форумі та Джазовому відділі разом із Вацлавом Гавелом у колишній Чехословаччині (1987–1989) та в організаціях, що підтримують сирійських біженців. З 2012 по 2014 рік Найджел Осборн працював співголовою Global Agenda Committee for Arts в Society for the World Economic Forum.
Зараз Найджел працює з дітьми та ветеранами у лікарнях і реабілітаційних центрах Львова, Харкова, Івано-Франківська та Кропивницького.
Анджела Кеннеді — професорка, клінічна психологиня і лідерка травмоорієнтованого підходу у Великобританії. Вона має за плечима чималий досвід роботи на вищих керівних посадах у системі Національної служби охорони здоров’я та Інтегрованої системи охорони здоров’я Великобританії.
Крім того, Анджела є феміністкою і мисткинею, і наразі працює над створенням документального фільму про те, як медики переживають власні спроби суїциду.
Ленка Удовічки — сербська режисерка драматичного театру та опери, активістка, що мешкає у Хорватії. Вона є художньою керівницею театру «Улісс» та співзасновницею Школи акторської майстерності й медіа в Університеті Рієки.
Співпрацювала із низкою європейських і американських театрів, опер та філармоній — English National Opera Studio, Globe Theatre, Opera Circus, Загребською філармонією та фестивалем UCLA Live.
Вероніка Склярова — культурна менеджерка, театральна продюсерка, кураторка, експертка ВООЗ у секторі Arts & Health.
Директорка ГО “Арт Дот”, керівниця і засновниця проєкту Art Therapy Force, програмна директорка фестивалю Parade-fest, продюсерка “Крим, 5 ранку”, “Українська Одіссея” та “Леся. Їсторія”.
Джонатан Волтон — музикант, програміст, музикотерапевт і менеджер клінічних випробувань у проєкті з дослідження епілепсії X-System.
Відгуки
Катерина Чернова
Мені дуже потрібне було це перезавантаження. До початку ретріту я відчувала, що моя робота дійшла до точки вигоряння, і саме тому ця поїздка стала для мене такою важливою.
Я дуже люблю взаємодіяти з людьми різних мистецьких напрямків. Я еклектик за своєю природою: люблю досліджувати, поєднувати, пробувати нове й знаходити несподівані точки дотику між різними практиками. Цей кемп став для мене унікальною можливістю бути не організаторкою чи ведучою, а саме учасницею – уважною, відкритою, живою. І, мабуть, уперше мені вдалося так близько прожити цей досвід поруч із митцями, спостерігаючи за їхніми процесами, темпами, світоглядом.
Я повертаюся з величезною кількістю нових практик, ідей і натхнення. Я дозволила собі побути в різних ритмах, подивитися на творчість під новими кутами, переосмислити власні техніки, додати до них більше простору, повітря й живості. Уже там, на острові, у мене народилася нова ідея проєкту, яку я одразу почала описувати.
Для мене ця поїздка стала ще й дуже особистою підтримкою. Після хвороби я мала тривалу паузу й почувалася виснаженою. Але цей ретріт повернув мені не лише сили. Він повернув мені віру в себе. Впевненість у тому, що я зможу пройти через труднощі, відновитися і сміливо рухатися до нових вершин та нових творчих задумів.
Я щиро вірю, що мистецтво – це один із найкоротших шляхів до людського серця. Кожен із нас, хто творить, будує свої місточки до інших людей, допомагаючи їм відчувати красу, тепло й життя. І саме краса, якою був наповнений цей кемп, стала місточком і до мого власного серця, нагадала мені, заради чого я творю.
Дякую команді Art Therapy Force за цей неймовірний простір довіри, натхнення, підтримки й краси. Цей досвід залишиться зі мною надовго й уже став частиною моєї творчої дороги.
Інна Хартова
Цей кемп став для мене прикладом того, наскільки якісно продумана програма може підтримати людей у відновленні після тривалого стресу. Тут було створено безпечний простір, де кожен міг рухатися у власному темпі, знаходити нові ресурси, отримувати підтримку та відновлювати контакт із собою й іншими.
Особливо цінним було те, що кемп проходив у безпечному місці за межами України.
Відсутність постійних повітряних тривог і загрози обстрілів дала можливість нервовій системі справді розслабитися. Саме це створило важливі умови для глибшого відновлення та кращої інтеграції всього досвіду.
Як психологиня я мала можливість не лише супроводжувати учасників, а й спостерігати позитивні зміни їхнього психоемоційного стану протягом кемпу. Це ще раз підтвердило для мене цінність таких програм для людей, які вже тривалий час живуть в умовах війни.
Щиро вдячна організаторам, фасилітаторам і донорам, які зробили цей кемп можливим. І окрема подяка кожному учаснику — саме люди, їхня відкритість, довіра та готовність бути справжніми створили ту теплу й безпечну атмосферу, яка зробила цей досвід таким цінним. Такі ініціативи мають глибокий і довготривалий вплив на психічне здоров’я людей та допомагають зміцнювати стійкість як окремих людей, так і спільнот.
Оксана Богуцька
Я щиро вдячна за участь у цьому кемпі. Бачу, скількох зусиль вартувало організувати цю подію, і безмежно захоплююсь людьми, які це зробили. Тільки з поверненням додому відчула, що ця поїздка була мені вкрай необхідною. Дякую вам, дорогі люди, безмежно. Кожного дня повертаюсь думками на острів і до вас.
Олена Пригункова
Малий Бріюні став свідком унікальної взаємодії мисткинь зі всієї України, якої б не сталось в жодних інших умовах. Острів піклувався про нас, наші колеги з-за кордону: було враження, що театр Ulysses – безпечний дорослий, а команда ArtTherapyForce – друг, що запрошенням відповів на питання “що цінного ти візьмеш з собою на безлюдний острів”.
Загалом, турбота – найцінніше, що отримала від перебування у кемпі. ЇЇ ніде не виходило знайти у Харкові, проте тут, через біль, вона дійшла до мене. Відчула власні зміни, отримала сили. І довелось звикнути, що поруч з колегами можна не тільки думати про наступні робочі плани, а увійти у стан відпочинку. Як це бути у спільності таких крутих жінок? Коротко не описати, але тепер сама собі заздрю. Приємно було те, що ми були разом не тільки щоб було весело, а щоб було так, як хочеться, проживаючи різні стани за ці 1.5 тижні, досліджуючи неповторний світ одна одної.
Ольга Пужаковська
Це був один з найкращих моїх досвідів. Безмежно вдячна за безпечну та райську територію, на якій вдалось порефлексувати та відновитись.
Кристина Шишкарьова
Це було настільки круто, що на відгук в банальній мережі не вистачить літер)
Я можу сміливо сказати, що цей досвід ляже в скарбничку найкращих спогадів в моєму житті! Дякую!
Юлія Маклюк
Заповнити заявку на цей кемп було найкращим подарунком, який я зробила собі цього року. Дуже рідкісна і цінна можливість відновитись, наповнитись творчою енергією і наснагою, щоб продовжувати роботу з людьми через мистецтво. Саме по собі місце проведення кемпу вже зцілює. А у поєднанні із чудовими колегами та цікавими воркшопами все це створює рідкісний баланс відпочинку і навчання. Незамінний досвід для всіх, хто займається соціальними арт-проєктами в Україні. Дякую за можливість!
Вероніка Івоніна
Організатори, митці, учасники цього кемпу – дякую! За неймовірну підтримуючу атмосферу, за можливість відпочити та при цьому отримати новий досвід від чудових воркшопів учасниць. Дякую за відчуття натхнення, яке іноді губиться через постійний стрес в прифронтовому місті. Я відчуваю, що зʼявилось більше сил, ресурсів та бажання в роботі та житті.
Може бути цікаво
