Квітневий Kids Art Retreat Project — аналіз проєкту та психоемоційного стану учасників

У межах проєкту «ART THERAPY FORCE» із 3 по 13 квітня 2024 року було організовано мистецький табір у Карпатах. Його учасникам, дітям та підліткам віком від 10 до 16 років, були запропоновані різні, зокрема арттерапевтичні, активності.

Метою створення проєкту було:

створення безпечного екологічного простору для дітей та підлітків з метою відновлення та допомоги у переживанні кризових травматичних подій;
проведення курсу арттерапевтичних занять, направлених на реабілітацію та відновлення психоемоційного стану учасників проєкту;
навчання дітей та підлітків технікам самодопомоги при відчутті тривоги або в будь-яких інших важких емоційних станах;
сприяння соціальній інтеграції та загальному поліпшенню психоемоційного стану учасників проєкту.

У таборі взяли участь 45 учасників із Харківської, Херсонської, Одеської, Запорізької, Дніпропетровської, Сумської, Чернігівської областей. Також були дорослі — 6 координаторів вікових груп по 2 на кожну групу, 7 менторів і волонтери.

Для участі у проєкті було запрошено дітей з прифронтових міст, які цікавляться різними видами творчої діяльності. Art Therapy Force презентує творчість як потужний інструмент трансформації негативного травматичного досвіду і важких емоційний станів. Були запропоновані такі активності, як акторська майстерність, музикування, тілесно-рухові практики, створення колажів тощо. Ці види активностей були перевірені в попередніх таборах і показали свою ефективність у відновленні психоемоційного стану через творчість.

Акторська майстерність — зняття зайвого психоемоційного напруження, вивільнення важких емоцій, розвиток емпатії, покращення комунікації в групі тощо;
Музична терапія — покращення можливості чути себе та інших, відчути себе частиною чогось більшого, відчути єдність з іншими через синхронізацію, покращення командної роботи через гру в оркестрі, написання спільних терапевтичних пісень;
Танцювально-рухова терапія, робота з тілом — зняття м’язової напруги, розкріпачення тіла, можливість виразити внутрішній стан через рух, вивільнити з тіла емоції та затиски, повернути відчуття внутрішньої стабільності;
Створення колажів — повернення стану зосередженості, врівноваженості, внутрішнього спокою;
Настільні ігри — підвищення емоційного фону, задоволення від гри, покращення вміння працювати в команді;
Творчі вечори, де учасники презентують себе сольно і в командах сприяють підвищенню самооцінки, поверненню відчуття впевненості в собі, в своїх творчих силах, активують мотивації щось придумувати, проявлятися більш яскраво та по-лідерські.

Програма запропонованих активностей враховувала вікові особливості учасників і дещо відрізнялася у різних груп. Для молодшої групи (10-11 років) заняття носили більш ігровий характер. В старшій групі у кожного учасника було місце, щоб проявлятися через мистецтво сольно, тобто як окрема творча особистість, і одночасно бути частиною команди, тренувати “відчуття ліктя”, емпатію, пробувати себе в різних формах комунікації — вербальної, невербальної, індивідуально, в парах, трійках, великих гуртах тощо.

Основні принципи проєкту: добровільність, невимушеність та безоціночність (як з боку фахівців, так і з боку дітей), відсутність конкуренції, психологічна “екологічність”, “горизонтальна” партнерська комунікація.

Для того, щоб розуміти, які зміни відбуваються з учасниками табору, було проведено анкетування на початку та наприкінці терміну перебування. Були проаналізовані такі показники, як:

Фізичний стан: апетит, сон, загальний рівень енергії;
Емоційний стан: загальний емоційний фон, стабільність, врівноваженість/тривожність, апатія, прояви агресії;
Когнітивний стан: рівень концентрації, здатності утримувати увагу, рівень пізнавального інтересу тощо;
Сформованість комунікативних навичок: уміння говорити про свої потреби, шукати допомогу, вміння знаходити спільну мову з однолітками, комунікативна ініціативність;
Сформованість рефлексії: чи усвідомлює людина свої стани, свої труднощі, чи може сформулювати і проговорювати своє розуміння ситуації, свої думки, емоції, враження тощо.

Результати спостережень

На початку проєкту ми спостерігали у багатьох учасників тривожний стан, неврозоподібні прояви, навіть візуально помітні тілесні “зажими”, закриті пози при спілкуванні, настороженість. Багато дітей та підлітків вже певний час (а деякі діти навчаються онлайн з початку ковіду, тобто вже 3 роки) відчували дефіцит спілкування і усвідомлювали недостатність своїх комунікативних навичок. Тому на першому колі в перший день табору переважна більшість учасників говорила про своє бажання знайти нових друзів, покращити комунікативні навички, навчитися працювати в команді (вправа “Дерево очікувань”).

Наприкінці табору учасники вільно спілкувалися між собою, емоційний фон вочевидь підвищився, тілесно та емоційно вони проявлялися більш природно та спонтанно. На всіх заняттях імпровізаційних форм можна було спостерігати кращий, в порівнянні з початком проєкту, контакт з собою і з іншими, більший рівень уваги до інших, більше емпатії. Діти значно краще почали спілкуватися між собою, покращилося відчуття власних і чужих особистих кордонів, збільшилась повага до інших людей/дітей. Підтримки в групах стало також значно більше.

Завдяки проведенню щоденного кола, де учасники могли проговорювати свої потреби та бажання, покращилось розуміння цих самих потреб та бажань. Багато хто з учасників зазначав, що така щоденна рефлексія була важливою і давала можливість бути почутим і почути інших. Саморефлексія значно покращилась. Створивши таку підтримуючу атмосферу, організаторам табору за такий короткий термін вдалося створити умови для виникнення відчуття справжньої близькості, команди. Особливо цей командний дух наприкінці табору відчувався у команді 12-13 років і в команді 14-16 років. В групі 12-13 років були утворені дуже цікаві і перспективні творчі колаборації. Ми також помітили виникнення дружніх стосунків. Менш проявленою інтеграція групи спостерігалась в молодшій групі. Але не дивлячись на їх вік, який не передбачав настільки сильного “злиття” в групі, їм також вдалося знайти собі друзів, діти із задоволенням об’єднувалися для виконання певних завдань. Ми спостерігали тенденцію об’єднуватися за гендерною ознакою. Хлопчики більше хотіли спілкуватися між собою, й дівчата також.

Сама ідея програми, творчі вечори, загальні заходи давали чудову можливість учасникам всіх вікових груп познайомитись ближче, поспілкуватись, знайти спільні теми, поділитися досвідом, емоціями, і не тільки в своїй команді за віком, але і з дітьми з інших команд.

В цей раз дуже багато учасників зауважили, наскільки корисними були для них тілесно-рухові практики, не дивлячись на те, що це був принципово новий для них досвід, в якому не було вивчених заздалегідь рухів. На останньому перформансі ми могли спостерігати, як багато хто з дітей завдяки цій активності розкрився, і наскільки по-іншому, більш вільно, розкуто і креативно, вони почали відчувати своє тіло. Багато хто зазначав, що це було цілюще, адже через таку специфічну невербальну комунікацію у контактній імпровізації учасники пропрацьовували свій страх бути неприйнятими, свої комплекси, страх близькості, публічності тощо.

Багато хто зі старших учасників табору зазначали, що цінною була саме відсутність конкурсів і змагань. Ми бачили великий ентузіазм при підготовці до творчих вечорів. Загалом інтерес був проявлений до всіх занять та активностей. Глибоке і тепле спілкування також виникало у дітей і підлітків з менторами і координаторами, вони користувалися можливістю поспілкуватись на важливі для себе теми, поділилися творчими ідеями, спитати поради, звернутися по допомогу при підготовці до загальних творчих заходів. Дорослі учасники проєкту так само приймали участь у різноманітних активностях. Кожен вечір відбувався цікавий творчий захід: презентація кімнат, квартирник, модний показ, перфоманси і вистави тощо.

Під час проєкту проживалося дуже багато сильних позитивних емоцій: захоплення, вдячність, підтримка, радість, ентузіазм та інші. Цікаво було спостерігати, як учасники на заняттях також проживають сум, страх, злість, навіть гнів. Багато в кого піднімався з глибин свідомості травматичний досвід. Найбільше виходили на поверхню спогади про травми та агресія — в перформативних формах і в імпровізації піднімалися глибокі і болючі питання із попереднього досвіду, із життя. До прикладу, непорозуміння з батьками, переживання відчуженості, покинутості, від’їзд в чужі країни, повернення, втрати, зневага з боку інших — всі ці теми оживали знову і програвалися в мікросоціумі проєкту.

Діти так само проживають всі процеси, які проживає суспільство. Задачею менторів було дати можливість перепрожити важкі емоційні стани, вивести ці почуття назовні і таким чином звільнитися від них через творчість. Координатори груп так само допомагали дітям більш екологічно вирішувати між собою питання, якщо вони виникали під час спілкування, переводити негативні почуття в більш конструктивне русло. Координатори вікових груп на ранкових колах також проговорювали всі питання, пов’язані зі змінами в фізичному та емоційному стані дітей. Пояснювали прояви апатії в окремих дітей, зниження емоційного фону, стан пригніченості. Також всі прояви непорозуміння в кімнатах, збільшення неврозоподібних проявлень у окремих дітей. Під пильною увагою координаторів були всі стани агресії. Також збільшення/зменшення апетиту, скарги на погіршення здоров’я, самопочуття, соматичні прояви тощо. Координатори аналізували також групову динаміку — що відбувається в їхніх командах, як проходять щоденні кола рефлексії, який саме учасники дають зворотній зв’язок, який в командах загальний настрій, налаштованість на спільну роботу.

Дорослих учасників проєкту цікавили саме позитивні зміни, а саме як з часом, під впливом спеціально організованих занять, збільшується ініціативність, включеність, дисциплінованість, зацікавленість і впевненість як окремих дітей , так і команд загалом. Як групи стають більш дружніми, спілкування учасників набуває більшої глибини, відкритості, близькості. Як діти починають більше слухати і підтримувати один одного.

Протягом проєкту у частини дітей покращилися не тільки емоційні показники, а й фізичні — сон, апетит, збільшився рівень енергії. Ще більш позитивним показником є збільшення самооцінки багатьох учасників, рівень їхньої впевненості, розширення можливостей самопрезентації. Учасники зазначали, що їм стало легше висловлюватися, легше виходити “на публіку”, легше доносити свою думку до інших. Також відмічали покращення навичок комунікації і подолання багатьох своїх страхів. Це важливий чинник, який дає дітям бачення своєї перспективи, подальшого розвитку в обраному напрямку творчої діяльності. Підлітки зауважили, що саме вільне і відкрите спілкування з координаторами і менторами в стилі “дорослий-дорослий”, коли це спілкування було не “вертикальним”, а “горизонтальним” — з повагою, гідністю, на рівних — підвищувало рівень їхньої впевненості, спокою, компетенції, давало багато матеріалу для обдумування свого подальшого шляху, визначало його напрямок.

Звісно, було багато й труднощів, пов’язаних з тим, що діти фактично вже декілька років знаходяться в ізоляції через ковід, війну, навчання онлайн. У таких умовах комунікативні навички не розвиваються належним чином. У деяких дітей цей проєкт взагалі був першим досвідом цілком самостійної поїздки, без батьків. Тому процес адаптації був деколи важким: знаходження взаєморозуміння із сусідами по кімнаті, дотримання правил, дотримання домовленостей тощо. Також цілком зрозумілими були сильні емоційні переживання: деякі діти сумували за батьками, багато хто з них мав травмуючий досвід, пов’язаний з війною, і ці переживання очікувано актуалізувалися та піднялися в певних арттерапевтичних формах роботи. Але кожного разу фахівці проєкту були готові до таких емоційних проявів і допомагали дітям екологічно їх прожити. Адаптивний період є завжди, він неминучий. Але ми спостерігали, що він проходив у повністю керованих рамках. Всі моменти були передбачуваними. Фахівці були готові і могли адекватно і швидко реагувати на ті задачі, які виникали.

Результати опитування

Оскільки проєкт триває вже певний час, і такий формат арттерапевтичної роботи проводиться не вперше, можна впевнено говорити про те, що саме така форма взаємодії між усіма учасниками проєкту виявилася дуже ефективною для розвитку комунікативних та соціальних навичок дітей та підлітків.

95,6% дітей зазначили загальне позитивне враження від перебування у таборі та висловили бажання повторної участі у подібних проєктах.
Тільки 2% дітей написали в фінальній анкеті, що не знайшли собі друзів. 97% дітей хотіли би ще зустрітися з новими друзями після проєкту.
93,4% дітей зазначили, що вони дізналися для себе щось нове.
98% дітей написали, що їм вдалося втілити ті ідеї, з якими вони доєдналися до проєкту (2% зазначили, що не втілили свої ідеї, тому що їх не було).
24% дітей зауважили, що на проєкті у них виникали труднощі, частина з яких (6,6%) була пов’язана саме із запропонованими активностями, інша частина (6,6%) — із психологічними труднощами (сором’язливістю, страхом відкриватися, страхом зробити помилку), 11% труднощів були пов’язані з невмінням домовлятися, конфліктами з сусідами по кімнаті, з невмінням відстоювати власні кордони.
11% із всіх дітей, які написали, що мали труднощі, зазначили, що ці труднощі їм не вдалося подолати, решта (13,3%) написала, що вдалося впоратися, ситуація вирішилась.
68,8% дітей помітили зміни в собі за 10 днів проєкту.
82,2% дітей вважають, що в них покращився сон.
71,1% дітей помітили, що покращився фізичний стан.
82,2% учасників відповіли “так” на питання “Чи вплинула на зміну твого сну, апетиту і рівня бадьорості участь у проєкті?”.

Стосовно змін, які відбулися у психоемоційному стані учасників, ми отримали такі відповіді:

“Я поборола соціофобію, стала спілкуватися з більшою кількістю людей”;
“Стала більш відкритою до спілкування”;
“Стала менше судити людей на перший погляд”;
“Я стала більш спокійною, почала прислуховуватися до людей”;
“Я стала більш сміливою і відкритою до людей”;
“Змінились погляди на все”;
“Я стала більш відкритою та доброю, тепер все вирішую словами”;
“Мені стало майже не страшно проявлятися і показувати себе такою, як я є”.

На питання “Які емоції на проєкті ти відчував найчастіше?” 95,5% учасників відповіли “радість”, “позитив”. Ці емоції були пов’язані із заняттями, виступами, з людьми із групи, із творчими вечорами та колективною роботою.

На питання “Що було для тебе найважливішим на проєкті?” учасники давали такі відповіді:

“В нас була надзвичайно дружня команда, де всі проявлялися, поважали і підтримували один одного. Я почувався безпечно і мені було комфортно бути собою”;
“За ці 10 днів ми перетворилися на родину”;
“У нас неймовірна команда, дуже дружня, я їх всіх дуже люблю і вдячна за ці 10 днів!!”;
“Родина з дуже міцною дружбою і сильним зв’язком. Я б хотіла зустрітися з усіма”;
“З моєю групою ми дуже здружилися, і виділити декілька людей це неможливо, бо кожен з них це унікальна людина, мені б дуже хотілося бути й надалі на зв’язку і іноді бачитися”;
“Люди…гори…атмосфера… ментори та координатори, які, як мені здається, зробили неймовірний вклад у вайб та наш розвиток”;
“Дуже цікаво, що у нас зібралася група легких на підйом, тому труднощів не виникало”;
“Поважливо відноситься до всіх учасників і не боятись експериментувати”;
“Максимально використовувати можливості та пройти складний шлях покращення комунікації”;
“Все та всі хто в ньому є були найголовнішими”;
“Спілкування і творча взаємодія з людьми, досвід майндштормів, акторства тощо, похід, куратори і ще багато всього! Гори, люди, моя група, атмосфера і заходи, а також вмотивованість організаторів, координаторів та менторів. Можливість проявити свою творчість”;
“Для мене найголовнішими є люди в команді. У нас була просто чудова і дружня команда, та неймовірні ментори. Без них усіх цей проєкт не був би таким прекрасним”;
“Багато таких речей, але наприклад: ставлення вистави, записування пісні, спілкування з native speaker, звісно ж колажі, похід тощо. Але знову ж найцікавіше відкриття для мене в цьому проекті це люди!”.

Коли діти писали відгуки щодо свого перебування на проєкті, вони зазначали також, що головна цінність для них була в тому, що це можливість “спробувати багато нового і незвичного для мене, адреналін, екшн, захоплення і хвилювання на кожних заняттях. Було дуже цікаво аж до писку і хотілося кричати від радості. + нові люди, новий досвід, нові історії і переживання всього разом з новими людьми, які ставали все ближче і ближче з часом”.

Діти зазначили, що проєкт допоміг їм усвідомили нові речі і набути новий досвід, до прикладу:

“Насправді ніхто про тебе не думає, все тільки в твоїй голові”;
“Що дорослі це не тільки про серйозність і повчання”;
“Мене надихали люди тут і я зрозуміла що можна нікого не боятися”;
“Що за маленький проміжок часу ти можеш навчитися, навчитися неймовірно багато чого”;
“Про рух, про відчування себе, своє тіло і як через тіло можна вирішувати різні проблеми, відкривати себе і прибирати психологічні затиски”;
“Дівчата не завжди розумніші за хлопців, і ще одне цікаве відкриття — насправді можна дуже легко знайти рідну душу серед купи різних людей”;
“Що можна танцювати без відпрацьованих рухів та просто під музику”;
“Що людина набагато сильніша ніж вона думає”;
“Я записала власну пісню, рух був дуже цікавий та новий для мене”;
“Мабуть те, що рухові практики і перформанси це дуже круто”.

Також у відгуках було багато вдячності і захоплення роботою команди. Почуття дітей дуже яскраво проявилися у фінальному опитуванні. Діти писали побажання щодо майбутніх проєктів:

“Я бажаю вам надалі продовжувати робити такі табори,вони неймовірні,вони відкривають людей,роблять щасливими. Хочу сказати ДЯКУЮ кожному🤗 Ви неймовірні! Бажаю Вам всім щастя, побільше позитиву незважаючи на те, що відбувається в країні, бажаю Вам сил, енергії. Я ЛЮБЛЮ ВАС ❤”;

“Хочу всім дуже подякувати, всі координатори і ментори дуже класні, круті, професіонали свого діла, дуже комфортні, розуміючі, добрі і такі творчі та креативні. ви супер. величезне вам дякую. завдяки вам тут така атмосфера, мотивація, енергія і стільки задоволених облич”;

“ДУЖЕ ДУЖЕ КРУТО, я дуже полюбила це місто, буду дуже сумувати”;

“Дуже дуже сподобалось, дуже не хочу виїжджати з цього табору”;

“Дуже сподобалось! Усім рекомендую, знайшов багато друзів і поспілкувався з цікавими особистостями”;
“Проект дуже файний, цікавий, різноманітний, новий для мене. За ці 10 днів я полюбив цей проект ці гори, люди, атмосфера просто неймовірні”;

“Це неймовірний досвід, який допоміг мені стати на ноги та відкрити себе зовсім з іншого боку!”;

“Ваш проект це насправді дуже унікальна і різноманітна річ. Ви змогли на одній локації запропонувати стільки всього і так цікаво це реалізувати. Буквально кожна активність це щось нове і цікаве. А люди! Які ж файні координатори, ментори, персонал тощо. Всі вони відіграють значну роль у проекті і роблять це настільки добре, наскільки можливо. І саме головне — тобі тут дається площадка для висловлювання і к тому ж тобі допомагають розкритися. Не просто академічним способом, а з зовсім інших сторін про які може хтось навіть і не здогадувався. А гори! Ми відправилися в похід і розмовляли, бачили красоту природи, їли, ходили. Це все було дуже файно. І взагалі оця місцевість вона якби налаштовує тебе на подальші звершення. І також хочу виразити подяку всім хто відбирав анкети учасників, бо практично всі члени цього досить цікаві люди, з якими можна і поговорити і зробити якусь сценку і потанцювати. Якщо робити висновок, то у вас дуже файний проект, в якому з’єдналися купу речей, які учасників розкривають зовсім з інших, несподіваних сторін. І к тому ж якщо брати все ці абзаци у комплексі (а це і є ваш проект), то це пригода, котру неможливо забути”;

“Це було дуже круто. Я відчув себе ніби вдома серед людей, яких до цього не знав. Мені було комфортно проявляти себе і просто бути собою поруч з людьми з моєї групи та координаторами. Я міг почати співати або танцювати в будь-який момент, коли хотілося, і мені було комфортно. Я спробував себе і в танці і в перфомансі, і в грі на інструментах в команді це було надзвичайно. Це відчувалося, що в кожен захід ментори вкладали душу і серце, тому від цих заходів була велика користь і це прям вау. Також,завдяки заходам моя тривожність стала менше і я був більш життєрадісний та спокійний ніж зазвичай. Можна довго говорити про те, які круті дорослі тут були… Але це дійсно так. Атмосфера природи також надихала мене і давала можливість розслабитися. Творчі вечори були неймовірно крутими. І також, за час проєкту, я зрозумів, що хочу більше пов’язати своє життя з мистецтвом”;

“Цей проєкт був просто неймовірний!! Однозначно найкращий табір з усіх, де я бувала. Я дуже вдячна організаторам, координаторам та нашій чудовій команді. Всі активності були дуже цікаві, цей табір дав мені енергію, сили та мотивацію”;

“З самого початку, як я потрапила у цей проект, я знала, що він стане дуже важливою частиною в моєму житті. Він допоміг мені відкритися до нових людей і активностей, надав мені підтримку, допоміг реалізувати себе в найрізноманітніших заняттях, а ще подарував мені неймовірних друзів, з якими ми стали справжньою родиною”;

“Табір, це щось неймовірне, що сталось в моєму житті. Кожен день був насичений,кожен день був унікальний, кожен день був просто неймовірний. В мене здійснились мрії саме тут. Я дякую Вам за такі можливості для дітей🤗Люди. Гори. Атмосфера”;

“Неймовірні 10 днів. Цікаві активності. Нові знайомства. Яскраві спогади. Їхавши сюди, я знав що їду на дивовижне ранчо з неймовірно-гарною територією та унікальною природою. Я не думав що буду здивований, тим не менш, заселившись, я був вражений побачити комфортні номери та прекрасну місцевість навколо. Ви можете знайти багато проєктів з гарною локацією, цікавою програмою та зручними умовами проживання, але те що робить Art Therapy Force – унікальним, це люди. Неймовірні ментори, координатори, фотографи, волонтери та вся команда також талановиті учасники зробили ці 10 днів не схожими на будь-які інші. Art Therapy Force – це про людей, які готові змінюватися, покращуватися та робити цей світ ліпшим”;

“Ці 10 днів були по-справжньому незабутні. Чесно, не знаю як повертатись до буденності. Мені без жартів сподобалися абсолютно всі заняття. Це все було дуже цікаво. Я думаю, я справді змінилася. Або хоча б на час перебування тут. Хоча, мабуть, цю атмосферу створювали люди: наша люба орелада та ментори/координатори/волонтери. всі дуже приємні люди, які справді зацікавлені в нас та нашому розвитку. Усі вільно спілкувалися між собою. У такому комфортному середовищі мені було абсолютно комфортно себе проявляти. Також, сподіваюся, що мої надбання у фізичному догляді за собою теж залишаться зі мною :). Окреме дякую руханкам, вправи з яких вже є у мене в нотатках. Цей проєкт без перебільшення перевернув моє життя, я не знала, що в Україні існує щось подібне. Я щаслива, що ці спогади будуть назавжди зі мною”;

“Це найкраще, що зі мною відбулося з моменту повномасштабної війни. Я не думав, що за 10 днів так багато навчусь і так подружусь з учасниками команди. Проект неймовірний!!!!!!!!”;

“Це нереально, я наче потрапила в інший, ідеальний мир, де спокійно і комфортно, цікаво і по особистому. Ми стали з усіма такими рідними і близькими. Ми були найкращою командою. Ми стали сім’єю. Стосовно мене: в мене дуже змінився погляд на все, на творчість, на рутину, на людей, на дорослих, на рухи; я побачила свої здібності і можливості, навчилась новому, отримала новий досвід, знайшла нових друзів, познайомилась з цікавими людьми і дуже дуже надихнулась на нові досягнення, на нове проявлення себе, отримала багато сил і емоцій”;

“Дивовижні люди творять фантастичні дива разом з цікавими підлітками та іншими дітьми”;

“Це були одні з найчарівніших 10 днів в моєму житті! Десь тут в Карпатах точно залишиться частинка мене, але додому поїде ще більша нова — з друзів, досвіду, знань та спогадів✨
Єдиний мінус це що ви будете плакати коли ви будете звідси від’їжджати”.

Батьки також давали доволі розгорнутий аналіз змін, які відбулися за 10 днів проєкту з їхніми дітьми.

“Поліна приїхала відпочивша, весела і щаслива! Постійно розповідала якісь цікаві історії та моменти. Емоційний стан покращився, не так різко реагує на громкі звуки”.

“Стан емоційний став набагато кращим,дитина стала частіше посміхатися, поліпшився сон, зникла апатія”.

“Дитина стала більш спокійна, весела, відкрита, впевнена в собі. Порекомендувала нам плейлист з табору, щоб ми, батьки, теж слухали гарну українську музику. У неї з’явилися нові друзі, з якими вона познайомилася в таборі та спілкується вже після закінчення проєкту”.

Тільки позитивні зміни, став більш спокійним, уважним до нас :)”.

Виріс за цей час фізично. Став розсудливим, може пояснити свої емоції, спокійніше реагує на повітряні тривоги”.

“Стала більш життєрадісною. За час на проєкті забула про відключення світла вдома і вибухи, стала спокійніше в плані реакції на якісь звуки”.

“Фізично син виріс, засмаг і змужнів (10 днів активностей, свіжого Карпатського повітря безумовно оздоровили “онлайн дитину”) Емоційно став спокійніший, менш дратівливий, вислуховує аргументи перш ніж вступати в суперечку. Здається, що виріс і змужнів і емоційно подорослішав”.

“Аня брала участь в даному проекті. Після повернення з табору маємо позитивну тенденцію: покращення сну, покращення настрою (менше сліз), зведення майже до мінімуму випадків “панічна атака”….Емоційний стан доньки значно покращився!”.

“Маргарита стала більш впевнена в собі, життєрадісна, весела. Спілкування з оточуючими та її мислення стало більш позитивним”.

“Емоційний стан після проєкту відмінний”.

“Покращився. Дитина почувається прекрасно, стала більш відкрито проявляти свої емоції, жвава, впевнена”.

“Дитина відпочила і отримала натхнення на активні дії в щоденному житті. Хоче ходити на прогулянки, творити і т.д”.

“Налагодився режим сну. Спокійніша, сміливіше розповідає про свої задуми, активніше і з задоволенням бере участь в заходах школи”.

«“Проект дав емоційну стабільність, відчуття спокою, але при поверненні додому (до війни) стало більш боляче відчуття тої ситуації, в якій знаходиться наша країна” — так відповіла Саша на це питання».

“Після проєкту дитина стала більш спокійною, веселою та енергійною”.

“Після проєкту дитина повернулася дуже емоційно піднесеною, в неї з‘явилося бажання до нових активностей”.

“На емоційному плані по приїзду: спочатку нервове напруження, бо з творчої та безпечної хвилі треба було переключитися на буденність з вимкненням на цілий день світла та періодичних бахів. Хотілось назад. Але трошки згодом з’явилась легкість, бажання гуляти з однолітками, з’явились нові ідеї, де можна зустрітися та пограти в настолки. На фізичному стані: бажання більше рухатися. Зникла зажатість. Частіше стала посміхатися”.

“Після відвідування проєкту дитина змінилася насамперед в емоційному стані. Приїхала окрилена, повірила в свої сили, зникли деякі внутрішні комплекси, наприклад, боязнь виходити перед іншими людьми”.

“Щаслива, радісна, говорила, що це були найкращі дні в її житті. Стан поліпшився, стала цікавитись творчими напрямками. На фізичний стан проєкт не вплинув, і до і після проєкту дуже активна, а от емоційний стан ще й досі “піднесений”, наче щасливіша стала, самостійніша)”.

“Задоволений, відпочивший, під сильним враженням від виступів, заходів та проєктів (особливо в яких сам приймав участь), емоційно відновлений та врівноважений”.

“Після відвідування проєкту покращився емоційний стан, це проявляється у поведінці та підвищеному настрої, по інакшому дивиться на вирішення проблем. Проявляє ініціативу під час активних ігор з однолітками”.

“За фізичним станом все добре, а емоційний стан просто НЕПЕРЕВЕРШЕНИЙ! Дитина стала більш відкритою, почала ділитися своїми дівочими таємницями🤗”.

“Змін я ще прям таких не побачила, ну все одно більше спокійніше став. Підходить обіймає частіше. Вправу якусь робив, лягає на підлогу, комочок згорнувся і каже я хмаринка”.

“Спочатку були певні побоювання, тому що Володимир дуже вимогливо ставиться до свого оточення, занадто категоричний. Але починаючи з першого дня перебування в таборі, я чула тільки позитивні емоції стосовно всього (товаришів, менторів, занять, розміщення, їжі). Емоційний стан змінився з пригніченого (до поїздки) на повністю задоволений життям”.

“Участь в проєкті для мого сина і для нас, батьків, був як «ковток свіжого повітря». Давид повернувся в дуже гарному настрої, усміхнений, щасливий! В останній час я його рідко таким бачила(((( Став більш відкритий, постійно зі мною спілкується і розповідає про проєкт, про друзі ; став більш впевненіший і майже визначився в тому, що хоче спробувати вступити на театральне)))) В нього з’явились друзі, з якими він знайшов спільну мову, це чудово! Головне перестав розмовляти на тему війни, став спокійніше реагувати на різні негативні моменти. До речі, чисте повітря гарно вплинуло на стан здоров’я))) адже син комплексував стосовно висипань на обличчі, а коли приїхав додому, я здивувалася, жодного прищика 😁Дякуємо Вам за все, що ви робите для наших дітей!”.

“Після проекту дитина стала більш відкритою та відвертою у своїх емоціях. Почала писати вірші, дуже позитивні. Виявила бажання займатися вокалом, вже шукаємо вчителя. Стала більше уваги приділяти батькам, долучатися до сімейних справ. На мою думку, цей проект поліпшив емоційний стан дитини, вона почала с якоюсь невгамовною цікавістю відноситись до всього, що починає робити. З’явилась зацікавленість створювати щось нове, прагнути здобувати нові навички та ставити цілі”.

100% дорослих, координаторів і менторів, які працювали з дітьми під час проєкту, зауважили позитивні зміни, які відбулися з учасниками за термін їхнього перебування в таборі. З часом діти почали проявляти більшу ініціативність, активність, згуртованість. Їх внутрішня комунікація в командах покращилась, з’явились нові ідеї щодо власного життя, спільні плани. Діти і після проєкту спілкуються між собою, діляться своїм життям, враженнями, планують зустрічі у майбутньому. Діти, які в перші дні були напруженими та закритими, розкрилися, почали показувати себе з різних боків, щиро здружилися, сумували в кінці проєкту — не хотіли розлучатися.

Отже, ми спостерігали якісні зміни у фізичному і психоемоційному стані учасників, а також на когнітивному і поведінковому рівнях. Реабілітаційна цінність програми є дуже високою, продовження такої роботи є вкрай необхідним, особливо в умовах очевидної травматизації дітей і підлітків через війну і довготривалий стрес, ізольованість, проблеми з комунікацією, адаптацію та величезний рівень агресії у суспільстві.